Перегляньте відео до теми!
Франція напередодні революціїЕкономічний розвиток• На початку XVIII ст. Франція залишається аграрною країною.• Виключне право на володіння землею мали дворяни і церква.• Більшість селян — особисто вільні, проте за землю змушені виконувати численні грошові й натуральні повинності.• У промисловості переважають домашні розсіяні мануфактури; машини застосовуються рідко.• Спостерігається підйом промислового виробництва, за сприяння королівської влади збільшується кількість централізованих мануфактур.• Промисловому розвиткові заважають цехові обмеження в містах, дорожнеча та брак сировини.• Активізувалася зовнішня торгівля, особливо з колоніями в Америці та Африці.• Розвитку внутрішньої торгівлі перешкоджають митні кордони всередині країни, відсутність єдиної системи мір і ваги.Соціальна сфера• Зберігається поділ суспільства на стани: привілейовані (не сплачували податків) — дворянство і духовенство, непривілейований — так званий «третій стан», — усе інше населення (селяни, ремісники, робітники, купці, буржуазія).• Дворянство і духовенство становили 4 % населення, проте володіли третиною землі.• Лише незначна частина дворянства займалася підприємництвом .Політична сфера• Франція залишалася абсолютною монархією; король — Людовик XVI, який не відзначався талантом політика і державного діяча.• Погіршувалося міжнародне становище країни: втрачено Канаду, вплив у Індії, французька армія розгромлена у Семирічній війні (1756-1763).Французьке ПросвітництвоСЛОВНИК!Просвітництво — ідейна течія кінця XVII—XVIII ст., заснована на переконанні у вирішальній ролі розуму й науки у пізнанні «природного порядку». Невігластво і релігійний фанатизм просвітники вважали причиною людських бід, тому виступали проти феодально-абсолютистського режиму за політичні свободи і громадянське рівноправ’я.Центром Просвітництва була Франція. Найвідомішими просвітниками — Вольтер, Ш. Монтеск’є, Ж. Ж. Руссо, Д. Дідро та ін. Саме вони суттєво вплинули на формування суспільної думки кінця XVIII ст.Погляди на державний устрій• Вольтер, Дідро, Монтеск’є виступали проти абсолютизму, за конституційну монархію.• Монтеск’є першим обґрунтував необхідність поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.• Руссо був прибічником демократичної республіки дрібних власників.Погляди на права людини• Вольтер, Дідро, Монтеск’є — за гарантії прав і свобод, віротерпимість, рівність усіх перед законом, повагу до приватної власності.• Руссо — за рівність усіх людей, обмеження права приватної власності.Погляди на релігію• Вольтер критикував церкву, проте вважав релігію необхідною для утримання народу в покорі. Він припускав існування Бога як розумного першопочатку світу.• Дідро визнавав існування Бога, виступав за створення нової «природної релігії».• Монтеск’є наголошував на необхідності відокремлення церкви від держави.• Руссо не сприймав католицьку церкву, але вважав релігію основою людської особистості.Причини революції• Система громадянської нерівності та станових привілеїв.• Гальмування абсолютизмом розвитку торгівлі, промисловості й сільського господарства.• Економічна криза кінця XVIII ст. (неврожаї, підвищення цін на продукти, голод) спричинила серію селянських повстань.• Пасивність державної влади, її нездатність впливати на ситуацію і розв’язати нагальні проблеми.Французька революція поділяється на чотири періоди.Початок революції (14.07.1789-10.08.1792 рр.)• Для схвалення нових податків король змушений скликати Генеральні штати, що не збиралися з 1614 р.• У травні 1789 р. Генеральні штати почали роботу у Версалі. Представники третього стану відкинули становий принцип голосування і заявили про створення Національних зборів, до яких приєдналися частина духовенства і дворянства.• 9 липня 1789 р. Національні збори перейменовані на Установчі збори, що мали ухвалити конституцію та нові закони. Король наказав підтягти до Версалю війська, у відповідь у Парижі починається повстання на підтримку Установчих зборів.• 14 липня 1789 р. парижани захопили в’язницю Бастилію, що стало початком революції, а згодом — національним святом Французької республіки.• У липні-серпні 1798 р. країною прокотилася хвиля «муніципальних революцій» у провінціях: створювалися органи самоврядування, національна гвардія.Діяльність Установчих зборів• 4 серпня 1789 р. проголошено повне скасування феодального ладу; фактично скасовані без відшкодування панське право полювання і так звані особисті повинності селян, у тому числі панщина. Поземельні платежі підлягали викупу.• 26 серпня 1789 р. прийнято Декларацію прав людини і громадянина.Зміст Декларації— Нація — єдине джерело влади.— Зберігається конституційна монархія.— Люди народжуються вільними і рівними у правах.— Свобода, власність, безпека й опір гнобленню є невід’ємними правами людини.— Проголошено свободу слова, думки, совісті, друку, вибору занять, недоторканність особи та приватної власності.— Введено майновий ценз на виборах.Таким чином, Декларація скасувала станові привілеї.• Змінено адміністративно-територіальний поділ країни з провінцій на 83 департаменти з наданням їм широкого самоврядування.• Скасовано внутрішні митні збори та цехи.• Запроваджена єдина система оподаткування.• Церковні землі оголошені національним майном.• Запроваджено цивільний шлюб і громадянську реєстрацію актів народження.• 1791 р. — прийнято конституцію.Зміст конституції 1791 р.— Форма правління у Франції — конституційна монархія.— Вища законодавча влада — у Законодавчих зборів, які обираються шляхом двоступеневих виборів на два роки.— Виконавча влада — у короля та призначених ним міністрів, які відповідали тільки перед королем.— Судова влада — у суддів, які обираються на певний термін народом.— Депутатам гарантована недоторканність.— Король позбавлений права розпуску Законодавчих зборів, але наділений правом «вето» для затримки їх рішень.— Повноваження короля: очолював збройні сили, здійснював загальне керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою. Його розпорядження набували чинності після підписання їх відповідним міністром.—- Виборче право — у громадян-чоловіків від 25 років, які сплачували певного розміру податок.— Не поширювалася на колонії, де зберігалося рабство.Отже, конституція та здійснені перетворення не розв’язали існуючі протиріччя:— встановлений викуп права на землю селян;— не змінилися умови праці на мануфактурах (14-18-годинний робочий день, низька зарплата). Водночас міста стали центрами політичної активності, де створювалися різноманітні клуби, найпопулярнішими з яких були:• «Товариство друзів конституції», або клуб якобінців, очолюваний М. Робесп’єром, депутатом Установчих зборів;ЦЕ ЦІКАВО!Свою назву клуб якобінців отримав від монастиря Св. Якоба, в бібліотеці якого засідали члени клубу.• «Товариство друзів прав людини і громадянина», або клуб кордельєрів; його лідерами були Ж. Дантон, К. Демулен.Політичні угруповання Законодавчих зборів (набули повноваження 1.10.1791 р.)
Праві (264 осіб) | Центр (345 осіб) | Ліві (136 осіб) |
Клуб фельянів — конституціоналісти-монархісти, що представляли велику торговельну і фінансову буржуазію та частину ліберального дворянства. Прибічники конституційної монархії, деякі з них обіймали урядові посади. Вважали революцію закінченою | Депутати без чітко визначеної політичної орієнтації. Виступали за дотримання конституції 1791 р., намагалися примирити фельянів та монтаньярів | Радикали, що згодом розділилися на поміркованих жирондистів — (представників великої та середньої буржуазії) та Гору, або монтаньярів (представників дрібної та середньої буржуазії). Прибічники республіки. Жирондисти — за поступові реформи, монтаньяри — за негайні зміни |
Встановлення республіки (10.08.1792.-2.06.1793 р.)
• У 1792 р. — розпочалася війна Першої антифранцузької коаліції Австрії та Пруссії проти Франції. Король розраховував на допомогу інтервентів для відновлення своєї влади, проте вторгнення Пруссії викликало патріотичний підйом; тисячі французів поповнювали загони національної гвардії.
• Нездатність уряду та Законодавчих зборів організувати оборону країни, зростання цін, спекуляція продовольством спричинили нове повстання в Па
рижі (10.08.1792 р.). Його очолила Комуна Парижа, створена з якобінців.
• Рішенням Законодавчих зборів заарештовано короля Людовіка XVI та його родину.
• Оголошено скликання Національного Конвенту на основі загального виборчого права для чоловіків із 21 року.
• Призначено новий уряд, що складався з жирондистів.
• Прийнято декрет про поділ громадських земель: конфісковані землі емігрантів здавали дрібними ділянками селянам у безстрокове володіння за плату.
• 20.09.1792 р. — французькі війська здобули перемогу в битві біля Вальмі.
• 21.09.1792 р. — розпочав роботу Національний Конвент. Францію проголошено республікою.
Політичні угруповання Конвенту
Ліві (11 осіб) | Центр (500 осіб) | Праві (165 осіб) |
Монтаньяри (якобінці): виступали за світову революцію, обмеження великої власності та вільної торгівлі | Незалежні депутати: з більшості питань підтримували правих | Жирондисти: вважали революцію завершеною з проголошенням республіки |
• 21.01.1793 р. — за вироком Конвенту страчено Людовіка XVI. Посилюється боротьба між жирондистами та якобінцями.
• У 1792-1793 рр. Франція здобула серію перемог на фронтах; Савойя, Ніцца, лівий берег Рейну, частина Бельгії приєднані до Франції на підставі народного голосування. Водночас розширюється антифранцузька коаліція (приєдналися Англія, Іспанія, Сардинія, Неаполь; підтримала Росія).
• Внутрішнє становище країни залишається важким: економічну кризу не подолано, добровольці залишали армію, у Вандеї розпочався роялістський заколот.
ЦЕ ЦІКАВО!
Революція вплинула навіть на зовнішній вигляд людей. Старовинні каптани змінилися на одяг санкюлотів — незаможних міщан, які носили довгі штани, куртки грубого сукна та червоний ковпак; за паском дехто носив пару пістолетів.
Іншим боком революційних досягнень стала гільйотина — знаряддя для відтинання голови важким ножем, який падав з великої висоти; назву цей інструмент дістав за іменем свого винахідника Гільотена.
Якобінська диктатура (2.06.1793-27.07.1794 рр.)
Була встановлена унаслідок антиурядового повстання за участю Національної гвардії 31.05.- 2.06.1793. в Парижі. Провідниками повстання стали якобінці на чолі з Дантоном, Робесп’єром, Сен-Жустом тощо.
ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ!
Максиміліан Робесп’єр (1758-1794) народився у м. Аррасі в родині адвоката королівського суду. Коли хлопцеві було сім років, померла його мати, а батько виїхав за кордон. Дід віддав онука до коледжу Людовіка Великого, а згодом Максиміліан вступив до Сорбонни на юридичний факультет.
Він захоплювався ідеями просвітників, особливо Руссо. У 1789 р. прогресивний адвокат стає депутатом Генеральних штатів. Початок парламентської кар’єри був невдалим, його ораторські здібності викликають сміх, проте Робесп’єр не відступає. Спроба втечі короля перетворює Максиміліана на безкомпромісного республіканця. Він один із небагатьох стає на бік міських низів — санкюлотів, та водночас зароджується ідея революційної диктатури, спрямованої як проти реставрації монархії, так і проти великої буржуазії. Саме Робесп’єр наполягає на страті Людовіка XVI. 27 липня
1793 р. він увійшов до Комітету громадського порятунку і розпочав період кривавого терору. «Непідкупний», як називали Робесп’єра, вважав усіх небезкорисливих людей аморальними і головною загрозою для республіки. Але невдовзі Франція стомилася від диктатури, буржуазія вимагала свободи підприємництва. 28 липня 1794 р. Робесп’єр зійшов на помост гільйотини. Як сказав напередодні страти Дантон, «революція пожирає своїх дітей».
Якобінський конвент ухвалив конституцію 1794 р.
— Франція — єдина неподільна республіка.
— Запроваджено загальне виборче право для чоловіків із 21 року.
— Законодавча влада належить Законодавчим зборам, що обираються на один рік.
— Виконавча влада належить Виконавчому комітету, що обирається Законодавчими зборами.
— Підтверджено права і свободи, гарантовані Декларацією прав людини і громадянина, додано права на працю, освіту та соціальне забезпечення. Проте конституція чинності не набула через ускладнення внутрішнього і зовнішнього становища Франції. У країні встановлено якобінську диктатуру.
Основні заходи якобінської диктатури
Соціально-економічна сфера
• Селянам повернули захоплені феодалами громадські землі, безоплатно скасовані всі феодальні повинності.
• Запроваджено максимум цін на основні продукти харчування, смертну кару за спекуляцію продуктами.
• «Вантозькі декрети»: майно контрреволюціонерів безкоштовно розподілялося серед бідняків.
• Закон «про підозрілих»: будь-яка «неблагонадійна» особа (дворянського походження, емігрант, колишній службовець) підлягала арешту.
ЦЕ ЦІКАВО!
Серед ворогів революції опинилася і королева Марія-Антуанетта, страчена 16 жовтня 1793 р. На ешафоті опинилися і лідери жирондистів.
• Створено революційний трибунал, який без суду і слідства карав «ворогів революції».
Результати: встановлено тотальний терор і повний державний контроль над економікою.
Реформи в армії
• Створено «революційну армію», що комплектувалася на основі загальної військової повинності.
• Впроваджено сувору дисципліну, з командного складу армії звільнено дворян.
• Застосовано нову тактику колон та розсипного строю.
• Конфісковано церковні дзвони для переплавки на гармати.
• Для дезертирів і мародерів запроваджено смертну кару.
Результати: ці заходи покращили боєздатність французької армії. На початок 1794 р. країна була звільнена від інтервентів.
Релігія та церква
• «Дехристиянізація»: закриття церков, священиків змушували зрікатися сану.
• Запроваджено «революційний календар», який скасував неділі та церковні свята.
• Поширюється «культ Розуму».
Результати: масове незадоволення селянства та значної частини городян.
Повалення якобінської диктатури
9 термідора (27 липня ) 1794 р. відбувається термідоріанський переворот, організований депутатами Конвенту: Робесп’єр та його найближче оточення заарештовані й страчені наступного дня.
Причини повалення якобінської диктатури
• Боротьба серед якобінців, що супроводжувалася наростанням терору. У березні 1794 р. страчено:
— «крайніх якобінців» — керівників Комуни Парижа Шометта та Ебера, які виступали за посилення революційного терору, обмеження великої власності;
— лідерів «поміркованих» — Дантона і Демулена, прибічників згортання терору і скасування максимуму цін.
• Складна соціально-економічна і політична ситуація в країні, що викликала незадоволення буржуазії.
• Постійні війни з коаліціями європейських держав.
• Прагнення стабілізації внутрішнього становища шляхом встановлення твердої влади.
Уроки якобінської диктатури: тоталітаризм і насильство породжують тільки нове насильство; нове демократичне суспільство неможливо побудувати на тотальному терорі й залякуванні.
Термідоріанський режим (27.07.1794-9.11.1799 рр.)
Внутрішня політика
• Закрито Якобінський клуб, скасовано «закони про підозрілих».
• Звільнені політичні в’язні.
• Скасовано максимум цін, що призвело до зростання інфляції.
• У 1795 р. прийнято нову Конституцію 3-го року республіки.
Зміст конституції 1795 р.
— Збережено республіку.
— Відновлено двоступеневу систему виборів та майновий ценз для виборців; виборче право надавалося з 25 років.
— Законодавча влада надавалася Законодавчому корпусу, що складався з двох палат: Ради п’ятисот, яка готувала проекти законів, та Ради старійшин, що їх затверджувала.
— Виконавча влада належить Директорії з п’яти осіб; щороку один з членів Директорії підлягав заміні шляхом виборів. Очолив Директорію П. Баррас.
— Директорія призначала міністрів і комісарів департаментів; не могла розпускати Законодавчий корпус, втручатися у місцеве виборне управління.
— Закріплені всі антифеодальні заходи революції, заборонено повертатися емігрантам, а конфісковане в них майно не підлягало поверненню.
• За допомогою генерала Наполеона Бонапарта придушено заколот роялістів 13 вандем’єра 4-го року республіки (5 жовтня 1795 р.).
• У 1796 р. розкрито змову «Товариства рівних», яку очолив Гракх Бабеф. Метою заколотників було відновлення Конституції 1793 р., а в перспективі — встановлення «республіки рівних» у формі революційної диктатури трудящих. Бабефа було страчено, товариство розгромлено.
Зовнішня політика
• Змінився характер війни проти антифранцузьких коаліцій: з 1797 р. війни стали завойовницькими.
• 1795 р. — приєднані лівий берег Рейну і частина Бельгії, на території Голландії створена залежна від Франції Батавська республіка; укладено мир з Пруссією та Іспанією.
• 1796-1797 рр. — у результаті Італійського походу Наполеона Бонапарта підкорено майже всю Італію, Швейцарію, Іонічні острови. Австрія вийшла з війни, що означало кінець Першої коаліції.
• 1798 р. — формування Другої коаліції (Англія, Австрія, Росія, Туреччина). Похід російських військ під командуванням О. Суворова змусив французів залишити Італію, російська ескадра адмірала Ф. Ушакова звільнила Іонічні острови.
• 1798-1799 рр. — Директорія планує підірвати колоніальну могутність Англії. З цією метою готується завоювання Індії, але для початку — Єгипту, що знаходиться на шляху до Індії. Єгипетська армія була розгромлена Наполеоном. Але 1798 р. англійський адмірал Нельсон знищив французький флот в Абукирі на узбережжі Єгипту, що погіршило становище французького війська.
Переворот 18 брюмера
Причини перевороту
• Військові поразки Директорії.
• Активізація опозиції Директорії — і республіканців, і роялістів.
• Народне невдоволення соціально-економічною політикою Директорії.
• Прагнення буржуазії встановити владу «сильної руки» — впливового генерала Наполеона Бонапарта.
Перебіг подій
За участю двох членів Директорії — Е.-Ж. Сієйеса та Р. Дюко — підготовлений державний переворот. 9 листопада 1799 р. (18 брюмера) Наполеон розігнав Законодавчий корпус. Для формального дотримання законності видано декрет про передання влади трьом консулам — Е.-Ж. Сієйесу, Р. Дюко та Наполеону Бонапарту.
ЦЕ ЦІКАВО!
Для участі у державному перевороті Наполеон кинув напризволяще свої війська у Єгипті та повернувся до Парижа.
Результат: завершення Великої Французької революції.
Історичне значення Французької революції кінця XVIII ст.
• Стала найбільшим соціальним переворотом Нового часу.
• Мала значний вплив на розвиток не тільки Франції, а й усієї Європи.
• Результатом революції стала ліквідація «старого порядку»: абсолютизму, залишків феодальних відносин, станового поділу суспільства.
• Політична та економічна влада повністю перейшли до буржуазії.
• Створено умови для промислового перевороту.
• Проголошено невід’ємні права людини і громадянина, започатковано формування правової держави і громадянського суспільства.
• Французькі революціонери прагнули звільнити від тиранів-монархів усю Європу під гаслом «Свобода, Рівність, Братерство!»
• Продемонструвала небезпеку терору й застосування його як засобу розв’язання суспільних проблем.
• У Франції встановилася республіканська форма правління, затверджувалося верховенство представницьких органів влади. Держава стала гарантом незворотності політичних та соціально-економічних перетворень.
