СРСР у системі міжнародних відносин напередодні Другої світової війни – 10 клас

СРСР у системі міжнародних відносин напередодні Другої світової війни – 10 клас

Завдання:

1) Переглянути відео до уроку. 2) Прочитати текст (тут, або за підручником – § 34). 3) Виконати письмово: «Визначте причини та наслідки радянсько-німецького зближення та укладення «Пакту Молотова—Ріббентропа». Відповідь подайте у вигляді структурно-логічної схеми».

1.Політика колективної безпеки

Протягом 1920—1930-х рр. політика СРСР зазнала суттєвих змін. Зрозумівши нездійсненність найближчим часом світової революції, радянське керівництво шукало виходу з міжнародної ізоляції.

У роки світової економічної кризи СРСР для здійснення перетворень першої п’ятирічки прагнув використати суперечності між капіталістичними країнами. Невдовзі стало зрозуміло, що дії Німеччини та Японії загрожують безпеці СРСР. Він пішов на зближення із Чан Кайші та рекомендував КПК діяти спільно із Гомінданом у боротьбі проти Японії. СРСР виступив за створення системи колективної безпеки й стримування агресорів. Провідником цього курсу став народний комісар закордонних справ СРСР Максим Литвинов. СРСР вдалося зміцнити своє становище. У 1933 р. були встановлені дипломатичні відносини зі США, а в 1934 р. СРСР прийняли до Ліги Націй як члена Ради, що означало визнання його великою державою.

У 1935 р. було укладено радянсько-французький договір про взаємну допомогу. У ньому були відсутні військові статті, але все одно угода відкривала шлях до спільної боротьби з агресором. Такий самий договір того ж року було укладено із Чехословаччиною.

Країни Заходу байдуже поставилися до створення системи колективної безпеки. Радянсько-французький договір Франція ратифікувала лише через рік. Сумніви викликало насамперед те, що СРСР не має спільного кордону з Німеччиною, і щоб виконати свої зобов’язання, радянським військам довелося б перетинати територію Польщі та Румунії. Однак ці держави боялися СРСР більше, ніж Німеччину, і відмовлялися пропускати через свою територію радянські війська. У французького керівництва склалося враження, що СРСР хоче втягнути Францію в конфлікт із Німеччиною, а сам залишитися осторонь. Коли на Заході стали відомі наслідки репресій у радянській армії, то військовий союз із СРСР розцінювали як неважливий.

2. Зміна зовнішньополітичного курсу СРСР

Радянсько-німецький пакт про ненапад і таємний протокол до нього. Результати зустрічі в Мюнхені показали радянському керівництву неможливість створити систему колективної безпеки. Радянсько-французький і радянсько-чехословацький договори існували лише на папері. Для радянського керівництва ця зустріч також стала сигналом, що його хочуть усунути від участі в європейських справах. Незабаром Франція й Німеччина уклали угоду, рівноцінну пакту про ненапад. СРСР зрозумів це як спробу Заходу спрямувати агресію Німеччини на Схід.

Тим часом загострювалися відносини між СРСР і Японією, наслідком чого став конфлікт біля озера Хасан у липні 1938 р. На думку радянського керівництва, СРСР опинився перед загрозою агресії зі Сходу й Заходу.

Втративши надію на можливість створення системи колективної безпеки, опинившись у політичній ізоляції, маючи недовіру до Англії та Франції, радянське керівництво почало шукати шляхи зближення з Німеччиною.

Стурбовані непередбаченим розвитком подій, Англія й Франція виступили із заявою про гарантії допомоги ряду європейських держав — Польщі, Румунії, Бельгії, Нідерландам, Швейцарії тощо. Гарантії створили нову ситуацію в Європі. Німеччина не могла здійснити агресію проти СРСР, не порушивши суверенітету Польщі та Румунії і, відповідно, не ризикуючи опинитися у стані війни з Англією й Францією.

У березні 1939 р. Англія запропонувала СРСР підписати спільно із Францією й Польщею загальну декларацію про взаємодію. У квітні 1939 р. західні держави звернулися до Радянського Союзу із пропозицією надати гарантії Польщі та Румунії. У відповідь радянський уряд запропонував пакт про взаємодопомогу між Англією, Францією та СРСР з одночасним наданням гарантій усім прикордонним із СРСР державам. Переговори, що почалися, виявили взаємну недовіру й небажання сторін іти на компроміс. Не вдалося подолати суперечки в питанні про «непряму агресію». Англія й Франція вбачали в ньому загрозу для суверенітету сусідніх із СРСР держав, тому що будь-які зміни в них могли бути кваліфіковані радянським керівництвом як агресія, і туди б вводилися радянські війська. До того ж Англія розглядала ці переговори як засіб тиску на Німеччину та не бажала укладення угоди.

У серпні 1939 р. СРСР опинився в центрі світової політики. Його прихильності домагалися як Англія із Францією, так і Німеччина. Перед радянським керівництвом постала проблема остаточного вибору, від якого залежала доля світу. На думку Й. Сталіна, союз з Англією й Францією у кращому випадку міг призвести до загострення відносин із Німеччиною, а в гіршому — до війни з нею. Натомість союз із Німеччиною залишав би СРСР тимчасово осторонь світового конфлікту. Можна було сподіватися на припинення бойових дій із Японією на річці Халхін-Гол (відбувалися протягом травня—серпня 1939 р. на території Монгольської Народної Республіки), на яку могла вплинути лише Німеччина, і на територіальні придбання за рахунок Польщі, країн Балтії (Естонії, Латвії, Литви), Фінляндії та Румунії. Німеччина була згодна на це, щоб тільки усунути СРСР і розв’язати собі руки для агресії проти Польщі, яка була призначена на 26 серпня, а згодом на 1 вересня 1939 р.

21 серпня Й. Сталін отримав від А. Гітлера телеграму, у якій той заявляв, що прагне укласти пакт про ненапад із СРСР і готовий підписати будь-яку додаткову угоду, яка стосується всіх суперечливих питань. Того ж дня Й. Сталін дав розпорядження припинити переговори з Англією та Францією, але подати це так, наче не СРСР винен у їх зриві.

Після нетривалих переговорів міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп та новий нарком закордонних справ В’ячеслав Молотов підписали в Москві 23 серпня 1939 р. Пакт про ненапад і таємний протокол до нього. Протокол згодом отримав назву «Пакт Молотова—Ріббентропа».

У ньому сторони домовлялися про розмежування сфер інтересів у Східній Європі. Німеччина визнавала сферою інтересів СРСР Фінляндію, Латвію, Естонію та Бессарабію. Литву було визнано сферою інтересів Німеччини. Протокол передбачав розподіл Польщі. Лінія розподілу мала проходити по річках Нарев, Вісла, Сян.

Безпосереднім підсумком підписання цих документів стало те, що німецькі війська вранці 1 вересня 1939 р. здійснили напад на Польщу. 3 вересня Англія й Франція оголосили війну Німеччині. Розпочалася Друга світова війна.

Японія розцінила ці документи як зраду Німеччини й після нападу останньої на СРСР відмовилася її підтримати. До того ж Японія припинила агресію проти Монголії.

Запитання і завдання

1. Коли було укладено договори про взаємодопомогу між СРСР та Францією, СРСР та Чехословаччиною?

2. У якому році СРСР став членом Ліги Націй?

3. Коли було укладено «Пакт Молотова—Ріббентропа»?

4. Які зміни відбулися в зовнішній політиці СРСР у 1930-ті рр.?

5. Дайте оцінку таємному протоколу до договору про ненапад між СРСР і Німеччиною. 6. Як складалися радянсько-німецькі відносини в період між двома світовими війнами? 7. Якими були причини збройних конфліктів СРСР із Японією в 1938 і 1939 рр.?

8. Який існує взаємозв’язок між «Пактом Молотова—Ріббентропа» та конфліктом між СРСР і Японією на Халхін-Голі?

9. Визначте причини та наслідки радянсько-німецького зближення та укладення «Пакту Молотова—Ріббентропа». Відповідь подайте у вигляді структурно-логічної схеми.

10. Чому не було створено системи колективної відсічі агресорам? Дайте розгорнуту відповідь.

Коментарі

Поки що немає коментарів. Чому б вам не розпочати обговорення?

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *