Практичне заняття 2. «Війна пішла, а горе залишилось…»: повсякденне життя післявоєнних років – 11 клас
Мета: на основі здобутих знань, Інтернет-ресурсів та наведених у роботі джерел з’ясувати характерні риси повсякденного життя населення УРСР у перші післявоєнні роки.
Хід роботи
І. Опрацюйте документи та виконайте завдання
Документи розповідають
Враження радянської журналістки Т. Хлоплянкіної від кінохроніки 1947 р.
…Кінохроніка кінця 40-х років… Перед камерою всі посміхаються, але в глибині юрби втомлені обличчя. Люди одягнені убого, чоловіки доношують військові шинелі, на жінках — старенькі потерті пальта…
Уривок зі спогадів Катерини Забудської про повсякденне життя в перші післявоєнні роки в УРСР
…Коли війна закінчилась, була страшна розруха, все було повалено, зруйновано, розбомблено. Ой, страшне творилось… Пам’ятаю, коли ходили до сусідів, то в них і хати не було майже. Все німці розвалили. Ні колгоспів не було, ні магазини не працювали, ні базари, нічого геть… Безвихідь страшна була. Хоча війна і закінчилась, та все одно важко мені було. Морально важко було привикати до такого життя. Переживши два роки в жорстокому полоні, я не зразу привикла до такого спокійного життя…
Але потім почався неспокій в нашому житті… Почався голод 1946—1947 рр. …Боже, який то страшний час був, уявити навіть важко… Як же страшно було дивитись, як люди мучаються. А все через оту владу… Бачила я на свої очі страшенні муки людей, які помирали на очах. Багато людей голодували, і діточок малих також… Їм їсти геть не було нічого, з голоду люди пухли. Хто що міг, те шукав їсти. Бувало їли і картоплю сиру, і мерзлу. А що ж, жити-то хотілось. Батьки мої були ще живі, то якось діставали нам їжу, хоч яку-небудь. Отже, життя після війни було важке, страшне і жорстоке…
Завдання 1. Яку інформацію про післявоєнне повсякденне життя можна отримати за джерелом? Які факти про післявоєнне життя наведено у спогадах? Які висновки можна зробити?Уривок із книги О. Коляструк «Повсякденне життя українського суспільства у перші післявоєнні роки (1944—1947 рр.)»…Обмежені товарні ресурси давалися взнаки і в промисловому забезпеченні пересічних людей. Асортимент товарів широкого вжитку був дуже скромним, оскільки легка промисловість, повністю переорієнтована на потреби фронту, дуже повільно відновлювала довоєнні виробничі процеси. Невипадково більшості післявоєнне повсякдення запам’яталося у сіро-зеленому кольорі: на вулицях міст переважали гімнастерки, шинелі, інший одяг, перешитий з них. Танкістський шлем, офіцерський планшет були предметами мрій тисяч хлопчаків, а люди у ватниках і військових чоботях були звичним явищем. Місцеві кустарі й кравчині перелицьовували старі довоєнні пальта і костюми, майстрували необхідні одяганки з парашутів, гардин, брезенту тощо. Згідно з рішенням ще воєнного часу готовий одяг, трикотаж, бавовняні тканини відпускалися лише військовослужбовцям, інвалідам, працівникам мистецтва та школам… Більшість купувала не нове, а ношене взуття і одяг.Чоботи носили і жінки, і чоловіки. Модельне жіноче взуття було рідкісним — лише у столичних дам…Завдання 2. Якими були особливості вбрання пересічних представників українського суспільства післявоєнної доби?Ціни на товари після грошової реформи 1947 р.Середня заробітна плата у місті в 1948 р. становила 480 рублів, у 1950 р. — 640 рублів; на селі — 164 рублі.Хліб житній — 3 рублі, хліб пшеничний — 4—8 рублів; крупа гречана — 11—13 рублів; макарони — 9—11 рублів; цукор — 13,5—16,5 рублів; м’ясо — 28—32 рублі; вершкове масло — 62—66 рублів; риба — 10,5 рублів; молоко — 2,5—5 рублів; яйця (1 дес.) — 10—18 рублів; чай грузинський — 160 рублів; сукня жіноча з вовни — 500—600 рублів; костюм чоловічий — 430—1500 рублів; туфлі чоловічі — 250—260 рублів, туфлі жіночі — 260—280 рублів; сірники (1 кор.) — 20 копійок; мило — 4 рублі; книжка (200 стор.) — 8—10 рублів.Висловіть судження про рівень життя населення на підставі порівняння зарплат і цін на основні товари народного споживання.Уривок зі спогадів В. Мазур про повсякденне життя в післявоєнній ОдесіУ перші післявоєнні роки з продовольством було, як і раніше, кепсько. Щоб хоч бодай як послабити напруження, людям стали роздавати землю під городи. Як і всі містяни, ми доглядали свій город, врожай дбайливо збирали і зберігали — перебирали, що треба, підсушували, щось засолювали і відправляли до льоху, викопаного у дворі (теж характерна ознака 1940-х рр.)…Подолання труднощів з придбання одягу і взуття в післявоєнні роки потребувало неабияких зусиль і кмітливості. Одяг доглядали й берегли, не раз перешивали, ретельно перелицьовували, комбінували.Швейна машина «Зінгер» у нашому будинку працювала безупинно. Взагалі люди тоді вдягалися у хто на що здатен…Періодично батько приносив і віддавав мамі на зберігання облігації чергової держпозики. Мамі, звичайно, більш згодилися б гроші, але вона знала про добровільно-примусове розповсюдження облігацій, тому мовчки без надії складала їх у комод…
Завдання 3. Яку інформацію про повсякденне життя українських громадян можна отримати з джерела?Уривок зі статті Г. Боднар «Житло як тягар і привілей: до питання про способи радянізації Львова у другій половині 1940-х років»…Основним видом громадського транспорту залишався трамвай… Трамваї були переповнені, на зупинках скупчувалися натовпи людей, посадка у вагон супроводжувалася штовханиною і лайкою. Проїзд коштував 30 коп., кондуктори масово не повертали пасажирам решти. Реєстрації підлягали всі приватні транспортні засоби (велосипеди, мотоцикли, автомобілі, гужовий транспорт). …Місцеві поляки пригадують місто в 1944—1945 рр. брудним, взимку неприбраний сніг на вулицях. Їх дивували присипані піском болота на вулицях, автомобілі на клумбах, переорані травники, побілені до половини ліхтарі та стовпи, пні дерев.Базарні й центральні площі та вулиці міста… перетворилися на тимчасові звалища сміття, як і внутрішні подвір’я будинків… Повоєнні жителі скаржилися на занедбані львівські парки. У парку імені Т. Костюка (сучасний парк імені І. Франка) весною 1945 р. виламали дерева й кущі, розікрали огорожу, протоптали безліч доріжок між алеями…До середини 1945 р. центральні вулиці й площі міста не освітлювали…(Місцеві жителі) скаржилися на післявоєнних мешканців (які переселилися до міста). Приїжджі утримували у квартирах свійських тварин і птицю. Мешканка вул. Академічної у двох кімнатах чотирикімнатної квартири розмістила кролів і курей…Люди жили в антисанітарних умовах. Дефіцитне мило безслідно зникало зі складів підприємств і організацій міста… Зубну пасту робили власноруч із крейдяного порошку. Лікарні не забезпечували найнеобхіднішими медикаментами, масовим стало нелегальне придбання ліків у медичного персоналу… За спогадами жителя Професорської колонії, лихом для її мешканців були блохи та клопи, менше таргани, миші та щури…Влітку і восени 1944 р. у Львові було багато порожніх квартир, … раніше заселених поляками та євреями… Маючи достатню грошову суму, квартири купували у поляків, які виїжджали до Польщі. В умовах подальшого напливу мігрантів влада вдалася до створення комунальних квартир. Повоєнне життя більшості мешканців міста було напівголодним, бракувало одягу і взуття, зимувати доводилося в неопалених квартирах без найнеобхідніших засобів гігієни, медикаментів.Завдання 4. Які зміни відбувалися в повсякденному житті Львова після встановлення радянської влади?
ІІ. Сформулюйте висновки відповідно до мети.
