1) Перегляньте відео до уроку.
2) Опрацюйте текст (тут, або за підручником).3) Виконайте завдання після тексту (дивись “Поміркуйте і дайте відповідь (виконайте письмово у робочому зошиті)”)
Пригадайте:
1. Що спонукало Александра Македонського здійснити «Східний похід»?
2. Які країни захопив Александр?
1. Боротьба за спадщину Александра Македонського (323-281 рр. до н.е.). Еллінізм
Після смерті Александра Македонського створена ним імперія невдовзі розпалася на окремі держави, які мали своїх царів і свої династії. їх засновували колишні соратники та командири македонського царя — діадохи, або їх нащадки — епігони. Вони поділили імперію та почали воювати між собою. Врешті-решт виникло кілька держав. Серед них наймогутнішими були Македонія, Єгипет династії Птолемеїв та Сирійське царство Селевкідів.
Держави, що утворилися на уламках великої імперії Александра Македонського, називають елліністичними. їх політичний устрій поєднував елементи управління східних держав, які керувалися одноосібно царями, й особливості демократичного управління давньогрецьким полісом. Основою їхнього життя була грецька (еллінська) культура, що доповнювалася здобутками завойованих Александром Македонським народів. Культуру, що виникла внаслідок взаємодоповнення грецької й східних культур, прийнято називати елліністичною.
На неосяжних просторах імперії Александра виникли міста, що забудовою, архітектурою та управлінням нагадували грецькі поліси. Зі Сходу прийшло поклоніння царям. В еллінів стали популярними боги Шива та Кібела, яких шанували на Сході. Своєю чергою греки на Схід принесли культи своїх богів: Зевса, Афіни, Діоніса, Ніки. Під впливом греків східні митці копіювали еллінські зразки архітектури, скульптури та живопису. Тепер коринфські й іонічні колони будували від Греції до Індії. Спільною для народів елліністичного світу була також мова, яка виникла на основі афінського діалекту.
Початком періоду еллінізму вчені домовилися вважати смерть Александра Македонського — 323 р. до н.е.; кінцем — завоювання Римом елліністичних держав у 30-ті рр. до н.е.
2. Розквіт елліністичних держав
Розквіт елліністичних держав припадає на III ст. до н.е.
Найбільша з них — царство Селевкідів (або Сирійське царство), що проіснувало з 312 по 64 рр. до н.е. Його назвали так за іменем царя Селевка, колишнього охоронця Александра Великого. Селевк (358-281 рр. до н.е.) захопив частину Малої Азії, Сирію, Месопотамію, Іран, частину Середньої Азії. Це була величезна територія. Вершини могутності держава досягла за Антіоха IIІ, який правив у 222-187 рр. до н.е. Як колись Александр Македонський, він зміг дійти до Індії. Його онук Антіох IV уславився як будівничий. Він прикрасив столицю — місто Антіохію — чудовими спорудами, сприяв розвитку мистецтва. Антіохія була однією з найголовніших центрів торгівлі й ремесла у Східному Середземномор’ї. Царство Селевкідів поступово слабшало. У 64 р. до н.е. Сирійське царство захопив Рим.
Друга за значенням держава — царство Птолемеїв. Воно названо також за іменем свого засновника.
Царі Єгипту (всіх їх звали Птолемеями) створили величезний флот, чисельністю 4000 кораблів, були найбагатшими з правителів. Основним їхнім багатством стало зерно, яке вирощували в Єгипті. Але, як і Сирію, Єгипет теж підкорив Рим. Македонія була третьою великою державою. Вона була економічно слабкою, але за допомогою сильного війська їй вдалося утримувати під своєю владою міста-держави Балканського півострова. Розквіту Македонія досягла за династії, яку заснував Антигон II.
Незважаючи на те, що всі найсильніші грецькі держави повстали проти нього, Антигону II вдавалося успішно протистояти їм і навіть узяти штурмом Афіни. Найсерйознішим ворогом став Ахейський союз. У 168 р. до н.е. останній цар Македонії — Персей — програв вирішальну битву римлянам і його взяли у полон, а потім стратили. У 148 р. до н.е. Македонія перетворилася на провінцію Римської республіки.
Значною і впливовою державою з часом став Пергам в північно-західній частині Малої Азії. Пергам посідав друге місце після Єгипту з вивезення зерна. Тут розводили овець. Їх шкіру навчилися обробляти так, що вона ставала м’якою і гладкою. На ній можна було писати. Цей новий матеріал для письма назвали пергаменом (або пергаментом). Порівняно з папірусом він був набагато міцнішим, але дорожчим.
3. Наука доби еллінізму. Чудеса елліністичного світу
Елліністична культура, яка поєднувала духовні надбання античної та східної цивілізацій, стрімко розвивалася протягом усієї доби еллінізму. Вона стала прикладом швидкого зростання досягнень у різних сферах духовного життя — мистецтві, науці, філософії тощо.
Доба еллінізму залишила багато імен видатних учених і мислителів. Серед них і учень Платона — Аристотель (384-322 рр. до н.е.). Поблизу Афін він заснував власну школу — Лікей. Учні здобували знання з літератури, державного устрою, природи під час прогулянок алеями гаю Аполлона Лікейського.
Аристотель вважається одним із найбільших філософів і вчених усіх часів і народів. Важко, напевно, знайти таку галузь знань, якою б він не займався. Аристотель написав безліч праць про рослини, тварин, людину тощо.
Видатний вчений Аристарх родом з острова Самос висловив геніальний здогад, що Земля обертається навколо своєї осі та навколо Сонця. Він набагато випередив свій час.
Ще одним видатним філософом доби еллінізму був Епікур. Він у 306 р. до н.е. заснував у Афінах власну школу «Сад Епікура».
За часів еллінізму були зроблені значні досягнення у розвитку математики і техніки. Знання з геометрії узагальнив видатний математик Евклід (III ст. до н.е.) у своїй праці «Начала», яка довгі століття була підручником.
Численні відкриття зробив Архімед із Сиракуз (287-211 рр. до н.е.). Він сформулював закон важеля. Архімед казав: «Дайте мені точку опори, і я переверну Землю». Свої знання він використав для створення багатьох механізмів. Зокрема, збудовані ним військові машини захищали жителів Сиракуз від нападів ворогів.
Послідовник Архімеда Ктесибій (II ст. до н.е.) створив зубчасте колесо, водяний годинник, насос. Видатним механіком доби еллінізму був Герой Александрійський (150-100 рр. до н.е.). Він сконструював фонтани. Парову машину, винайдену Героном, використовували під час театральних вистав — вона рухала маріонетки й декорації, створюючи враження реальності дійства.
Найбільшим географом тоді був Ератосфен. Він доволі точно обчислив довжину окружності земної кулі, помилившись на 50 км.
До нашого часу збереглися твори авторів популярних на той час п’єс. Одним з найвідоміших авторів був Менандр (343-291 рр. до н.е.). Він написав понад 100 комедій. Вісім з них перемогли у змаганнях поетів.
Елліністичні правителі, щоб увічнити себе і свої діяння, тримали при собі придворних хроністів. Також історичні твори писали і видатні політичні діячі. Найвідомішим став Полівій, який написав першу «Загальну історію», котра описує події зі середини III ст. до 146 р. до н.е. Полібій не просто описував події, а намагався пояснити їхній хід.
Греки високо цінувати мистецтво архітектури і найвидатніші творіння людських рук називали дивами світу.
Александрія Єгипетська стала найбільшим містом світу. Вона була побудована за спеціальним планом. Вулиці зробили прямими і широкими, зручними для їзди верхи і на возах. Майже посередині місто розсікала головна вулиця. Уздовж вулиці розміщувалися гімнасії, палестра, будівля суду, храми, прекрасні палаци. Поблизу Александрії Єгипетської було збудовано маяк на острові Фарос у дельті Нілу. На вершині споруди горів вогонь і містилися металеві дзеркала, щоб світло маяка заввишки 135 м було видно на великій відстані (до 60 км).
Елліністичні царі хотіли, щоб увесь світ захоплювався ними. Тому вони протегували вченим, запрошували їх з різних країн, селили у своїх обширних палацах. Такі колективи вчених виникли в Пергамі, в Сиракузах (на острові Сицилія) та в інших місцях. Найбільший з них діяв в Александрії. Його організував Птоломей І і назвав храмом Муз, грецькою Мусей. Він був створений для розвитку науки і мистецтва.
Ще одним дивом елліністичного світу була триступінчаста гробниця царя Мавсола (Мавзолей), яку увінчувала колісниця, запряжена четвіркою коней.
Шедевром був також Колос Родоський — гігантська, близько 36 м заввишки, статуя бога Сонця Геліоса на о. Родос в Егейському морі.
4. Елліністичне мистецтво
Мистецтво елліністичних держав продовжувало грецькі традиції. Сюди приїжджали багато чудових майстрів з Еллади, але в ІІІ-ІІ ст. до н.е. сам характер грецького мистецтва вже змінився. Архітектурні споруди цього часу вирізняються більш грандіозними розмірами і пишністю оздоблення. їх, як і раніше, прикрашали колонами. Але на зміну дорійським та іонійським приходять більш ошатні коринфські колони, увінчані зверху подобою квітки.
Найвидатнішими серед скульпторів цієї епохи стали Пракситель («Афродита Кнідська», «Гермес із малюком Діонісом»), Скопає («Галл, що вмирає», «Галл, який вбиває дружину і себе», «Фриз вівтаря Зевса у Пергамі» тощо) та Ліссіп («Апоксіомен», «Гермес, що відпочиває», статуя Зевса в Таренті). Створювали вони і статуї, орієнтуючись на смаки забезпечених людей, які бачили у творах мистецтва предмет милування. Намагаючись передати красу людського тіла, скульптори дедалі частіше зображали фігури богів і богинь оголеними. Вони підкреслювали цим досконалість їхніх тіл, які могли б викликати захоплення і слугувати зразком для наслідування.
Справжнім та неперевершеним шедевром елліністичного мистецтва є статуя Афродити Мілоської роботи скульптора Александра.
Наших сучасників вражає художньою виразністю скульптурна композиція «Лаокоон та сини», яку створили скульптори Агесандр, Полідор та Атенодор.
Поєднання досягнень грецької науки та культури з досягненнями країн Стародавнього Сходу сприяло піднесенню науки і мистецтва в елліністичних державах.
Повсякденне і духовне життя за елліністичної доби
1. Зміни у суспільному устрої
Завоювання Александра Великого й утворення елліністичних держав призвело до значних змін у грецькому, македонському суспільстві та суспільствах підкорених земель. Перш за все греки і македонці у тамтешніх країнах стали привілейованою частиною населення. Проте завойовники не запроваджували законів, які б обмежували права місцевих жителів.
Найбільш значущими були зміни, пов’язані з появою нових соціальних груп і чисельним зростанням інших. За елліністичної доби стрімко зростає прошарок населення, зайнятого у ремеслі й торгівлі. Саме він став основним носієм грецької культури на Сході. Новим для греків була поява численного чиновництва. Більшість чиновників походило з місцевого населення, що активно переймало грецьку мову, звичаї, культуру. Власники ремісничих майстерень, купці, великі орендатори землі і чиновники становили найзаможнішу частину суспільства. Саме ці прошарки були і найбільш еллінізованими.
Ще однією важливою частиною суспільства стали воїни, які у віддалених закутках елліністичних держав були єдиними носіями грецької мови і культури. Постійні війни потребували від царів утримувати великі армії, а набирати їх з громадян полісів вже було неможливо. Тому в елліністичних державах швидко поширюється найманство. З часом кількість греків і македонців у війську стрімко зменшується. Армія швидко «варваризується».
Як і за попередніх часів, основою суспільств залишались вільні селяни-общинники. У переважної більшості життя не було поганим. Вони жили громадами. Сплачували податки правителям.
Але новим явищем стало значне поширення рабської праці, що не було характерним для країн Сходу.
2. Повсякденне життя
Розширення меж грецького світу внесло зміни і в повсякденне життя. Так, хоч і відбулося поширення системи грецьких полісів на Схід, громадсько-політичне життя занепадає. Від мешканців міст (громадян) дедалі менше залежав стан справ у державі. Центр політичного життя перемістився до столиці, царського палацу. Натомість для мешканців міст більш грандіозними стають свята. Зростає і їхня кількість. Частішими стають театральні дійства. Жага спілкування задовольнялась у всіляких клубах (лесах) і громадах (братствах).
Міста, які будувалися за чітким планом, крім громадських будівель, мали багато гарних будинків заможних громадян. їх мешканці у щоденних турботах переймалися справами, пов’язаними з торгівлею, управлінням маєтками, організацією ремісничого виробництва, збором податків тощо. Натомість для звичайних трударів у житті мало що змінилося. Так, селяни Єгипту і Дворіччя, як і раніше, обробляли свої поля, підтримували у порядку систему іригації. Єдиним їхнім полегшенням стали деякі технічні вдосконалення.
Ремісники у своє розпорядження отримали велику кількість рабів, які займалися важкою підготовчою або допоміжною працею.
З ’являються майстерні, які робили продукцію у великих кількостях, застосовуючи елементи розподілу праці над виробом на окремі операції. Це значно збільшувало виробництво.
3. Духовне життя. Філософські вчення
У період еллінізму зовні здавалось мало що змінилося у духовному і релігійному житті греків. Продовжувалася традиція процесій до Акрополя, атлети показували свою силу на Олімпійських іграх, у Дельфах віщунки проголошували свої передбачення, влаштовувалися містерії тощо. Але за цими зовнішніми дійствами приховувалось головне — криза полісу і, відповідно, полісного світогляду.
Так, під впливом кризи значна частка людей впадала у скептицизм — зневіра, що тягне за собою іронічне сприйняття дійсності. Але скептицизм переважно ще не заперечував релігійний світогляд, і люди намагалися знайти втіху, врятувати свою душу у більш активному релігійному та громадському житті. Це знайшло свій відбиток у філософському вченні стоїцизм (засновник філософ Зенон, що жив на Кіпрі). Стоїки проповідували життєву активність, закликали дбати про суспільне благо.
На противагу їм прихильники вчення Епікура (епікурейство) закликали проживати життя непомітно, не втручатися у громадські справи, обмежувати контакти із зовнішнім світом. Подібні думки висловлювали і прихильники філософа Діогена (їх називали кініки). Вони стверджували, що становище у суспільстві, багатства, родинні вузи непотрібні людині.
Важливим явищем у релігійному житті стала поява культу царів, як це було традиційним у східних цивілізаціях. Серед греків і македонців набули значного поширення боги східних релігій, або відбулось ототожнення богів греків і Сходу. Так найчастіше співвідносилися Амон — Зевс, Ісіда — Деметра або Афродіта, Осіріс — Діоніс, Хатхор — Афродита, Тот — Гермес, Імхотеп — Асклепій, Хонсу — Геракл.
Під впливом Сходу, де була розвинутою соціальна група жерців, в елліністичному суспільстві поширюються всілякі практики магії і віра в прозріння. Відбувся розквіт астрології, яка зародилась в Дворіччі. Близько 200 р. до н.е. виникла ще одна наука — алхімія, яка намагалась звичайні метали перетворити на золото і срібло.
Перевірте, як ви запам’ятали
1. Як утворились елліністичні держави?
2. Назвіть найбільші елліністичні держави.
3. Які хронологічні межі еллінізму?
4. Назвіть найвидатніших правителів елліністичних держав.
5. Яких ви знаєте видатних діячів елліністичної культури? Назвіть їхні твори.
6. Назвіть чудеса елліністичного світу.
7. Які верстви суспільства сформувалися в елліністичних державах?
8. Численність яких верств суспільства зросла за часів еллінізму?
9. Назвіть філософські вчення, які вплинули на релігійні вірування мешканців елліністичних держав.
Поміркуйте і дайте відповідь (виконайте письмово у робочому зошиті)
1. Які держави називають елліністичними і чому?
2. Яке культурне значення доби еллінізму?
3. Яке місце у житті елліністичних держав посідали міста?
4. Які зміни у повсякденному житті стали помітними за часів еллінізму?
5. Чим було зумовлено значне поширення рабської праці?
