Популярні записи

Практичне заняття “Вплив політичних процесів у СРСР на розвиток країн Центрально-Східної Європи в 1945—1991 рр.”

Практичне заняття “Вплив політичних процесів у СРСР на розвиток країн Центрально-Східної Європи в 1945—1991 рр.”

Мета

На підставі знань, отриманих під час опрацювання розділу, аналізу підготовлених повідомлень і презентацій, визначити, як політичні процеси в СРСР у різні періоди його розвитку впливали на країни Центрально-Східної Європи.

Завдання для підготовки до заняття

Повторити матеріал про розвиток країн Центрально-Східної Європи в 1945—1991 рр; підготувати повідомлення або презентації про суспільно-політичне життя в СРСР у: 1) 1945—1953 рр.; 2) 1953—1964 рр.; 3) 1964—1985 рр.; 4) 1985—1991 рр.; визначити в повідомленнях (презентаціях), як політичні процеси в СРСР впливали на тогочасні країни Центрально-Східної Європи.

Пригадайте

1. Якими були результати Другої світової війни для народів Центрально-Східної Європи?

2. У чому полягала сталінська модель соціалізму?

Матеріал для опрацювання

1. Особливості суспільно-політичного розвитку СРСР у 1945—1953 рр. Радянський народ, який переніс небачений тягар труднощів воєнного часу, сподівався, що після перемоги його життя зазнає змін. Проте ці сподівання не здійснилися. Режим не збирався йти на поступки. Офіційно радянська пропаганда наполегливо поширювала думку, що війна виграна лише завдяки геніальності «найвеличнішого полководця Й. Сталіна».

Усі процеси в житті країни пояснювалися словами з Державного гімну СРСР: «Нас виростив Сталін на вірність народу, на працю й на подвиги нас надихнув».

Навколо Й. Сталіна сформувалося коло найближчих прибічників, до якого належали Л. Берія, Л. Каганович, А. Жданов, В. Молотов, К. Ворошилов. За роки війни до нього приєдналися М. Хрущов, М. Вознесенський, Г. Маленков, Е. Кузнєцов, М. Суслов, А. Андріянов. У післявоєнний період, побоюючись ослаблення своєї влади, Й. Сталін ужив заходи щодо обмеження впливу військових на суспільно-політичне життя країни. К. Рокоссовського відправили на посаду міністра оборони до Польщі, маршала авіації О. Новікова заарештували, розпочали підготовку процесу проти Г. Жукова. Проте через деякий час Й. Сталін припинив процес проти «маршала перемоги», як називали Г. Жукова, і відправив його командувати військовим округом.

У 1946—1948 рр. вийшли постанови Комуністичної партії, якими запроваджувався жорсткий ідеологічний контроль за діяльністю творчої інтелігенції. Пропагандистські кампанії з викриття впливу західної «буржуазної ідеології» відбувалися одна за одною. Будь-який вияв самостійності та оригінальності у творчості композиторів, кінорежисерів, письменників, художників засуджувався владою як відступ від комуністичної ідеології.

У 1949 р. Й. Сталін санкціонував «Ленінградську справу» проти представників вищого партійно-державного керівництва. Головними звинуваченими в ній проходили М. Кузнєцов, М. Вознесенський, М. Родіонов, А. Попов. Усіх їх засудили до страти. У 1954 р. Верховний суд СРСР реабілітував звинувачених за «ленінградською справою», більшість із них посмертно.

У 1953 р. в СРСР викрили «терористичну групу» лікарів, які обслуговували вище державне керівництво. Більшість звинувачених складали особи єврейської національності, що спричинило хвилю антисемітизму в країні. Дружин «ворогів народу» також заарештовували, їхніх дітей звільняли з роботи, виключали з партії та комсомолу. Через два місяці газети повідомили: «Перевірка показала, що звинувачення є помилковими, а документальні дані, що на них спиралися працівники слідства, непереконливими».

У цей період у СРСР тривала кампанія «боротьби проти безродного космополітизму». Серед постраждалих були актор і режисер С. Міхоелс, поет П. Маркиш. Космополітом могли оголосити будь-яку людину, яка цікавилася західним мистецтвом. У цій та інших кампаніях післявоєнних років цілеспрямовано морально й фізично знищувалися відомі діячі культури. Постраждалих налічувалося десятки тисяч. Серед найгучніших були переслідування письменника О. Фадєєва за роман «Молода гвардія», філософа Г. Олександрова за «Історію західної філософії», кінорежисера С. Ейзенштейна за фільм «Іван Грозний», поетеси А. Ахматової та письменника М. Зощенка. У музиці композиторів Д. Шостаковича і С. Прокоф’єва звинувачували в безідейності й «формалізмі». У науці «народний» академік Т. Лисенко завдяки підтримці Й. Сталіна, заборонив такі напрямки, як квантова фізика, теорія ймовірності, статистичний аналіз у соціології, генетику, кібернетику тощо. «Лисенківщина» в науці стала складовою «ждановщини», як називали політику в ідеологічній сфері СРСР у післявоєнний період за ім’ям секретаря ЦК ВКП(б) з ідеології А. Жданова.

Ще одним злочином сталінізму цього періоду стало оголошення цілих народів зрадниками та їх депортація з етнічних земель до віддалених районів Сибіру, Казахстану й Середньої Азії. За звинуваченнями у зраді депортували німців Поволжя (400 тис. осіб), кримських татар (200 тис. осіб), чеченців (400 тис. осіб), інгушів (100 тис. осіб), калмиків (140 тис. осіб), карачаївців (80 тис. осіб) та балкарців (40 тис. осіб). Протягом наступних десяти років представники депортованих народів були позбавлені будь-яких прав.

Репресивна політика влади в 1945—1953 р. мала продуманий характер, відрізнялася не тематичністю, мала на меті зміцнення тоталітарного режиму в країні й посилення ідеологічної одноманітності в суспільстві. Одночасно із цим вона уточнювала, що сталінізм увійшов у період агонії та не здатний утримувати владу в країні звичайними методами.

Запитання та завдання

1) Визначте характерні риси суспільно-політичного життя в СРСР у 1945—1953 рр.

2) У чому полягав вплив тогочасного СРСР на процеси, які в цей період відбувалися в країнах Центрально-Східної Європи? Наведіть приклади цього впливу.

Документи розповідають

2. Дослідник сталінізму Д. Волкогонов про суспільно-політичну ситуацію в післявоєнному СРСР

…Вітер свободи, народного торжества, Перемоги, яка дісталася ціною мільйонних жертв, породжував смутну подію. Люди хотіли жити краще. Без страху… Ні, Сталіна, як і раніше, шанували, славили, схилялися, підносили, але водночас вірили, що не буде більше насильства, нескінченних кампаній, постійних жорстких нестач найнеобхіднішого, які стали однією з рис радянського способу життя.

Сталіна ж, навпаки, перемога переконала в непохитності всіх створених державних і громадських інститутів, глибокій життєздатності системи, вірності внутрішньо- і зовнішньополітичного курсу. Він дав незабаром зрозуміти, що у внутрішньому плані в країні все залишиться без змін.

Сталін давно вже, як французький «король-сонце», ототожнював себе з державою, суспільством, партією. Голова Ради Народних Комісарів уже звик до того, що говорив від імені народу, вказував йому шляхи в цілковитій впевненості, що ощасливлює його. Що величніша держава, то вище її керівник. Війна висунула СРСР на найвищі рубежі в світі. І для Сталіна це було найвище його піднесення…

3) Які особливості післявоєнної ситуації в суспільно-політичному житті СРСР визначив дослідник?

4) Сформулюйте висновки відповідно до мети практичного заняття.

Схожі статті
Гість, залишиш коментар?