1) Переглянь відео.
2) Прочитай текст тут або за підручником.
3) Виконуй письмове завдання, що після тексту та надсилай фото-звіт.
Причини Першої світової війни
— Загострення суперечностей між провідними державами світу внаслідок нерівномірності їх економічного та соціально-політичного розвитку.
— Загарбання нових територій, контроль над ринками збуту та джерелами сировини.
— Гонка озброєнь.
— Наявність у міжнародних відносинах двох ворогуючих блоків — Троїстого союзу та Антанти.
СЛОВНИК!
Троїстий союз — військово-політичний блок, до складу якого входили Німеччина, Австро-Угорщина й Італія (спрямований проти Франції та Росії).
Антанта — військово-політичний блок, до складу якого входили Велика Британія, Франція й Росія.
— Бажання урядів ворогуючих країн відвернути увагу народу від внутрішніх проблем.
— Боротьба проти національно-визвольних та соціальних рухів.
Характер війни — загарбницький, несправедливий для всіх сторін — учасників війни.
Плани країн — учасниць війни щодо України
Росія сподівалася в майбутній війні захопити Галичину, Буковину та Закарпаття, Австро-Угорщина розраховувала відібрати у Росії Поділля і Волинь, Німеччина також претендувала на більшість найродючіших українських земель, які належали Російській імперії. Таким чином, у разі війни українські землі неминуче перетворювалися на театр воєнних дій.
ЦЕ ЦІКАВО!
Усі воюючі сторони у Першій світовій війні обстоювали винятково власні інтереси і були байдужими до національних прагнень українського народу. Водночас усі вони неодноразово заявляли, що війна ведеться заради визволення малих народів, до яких зараховували і український.
Хід воєнних дій на території України в 1914-1917 рр.
— 1 серпня 1914 р. — почалася Перша світова війна
— Західноукраїнські землі перетворилися на театр воєнних дій.
Основні воєнні дії на території України
— 18 серпня 1914 р. — початок успішного наступу 8-ї російської армії під командуванням О. Брусилова;
— 23 серпня — кінець вересня 1914 р. — Галицька битва, в ході якої австро-угорські війська зазнали поразки (австро-угорська армія втратила 336 тис. солдатів, а Галичина і Буковина опинилися під окупацією царської Росії);
— березень 1915 р. — захоплення російськими військами після шестимісячної облоги найміцнішої австрійської фортеці — Перемишля.
Політика російського уряду на захоплених територіях
1. Утворення Галицько-Буковинського генерал-губернаторства на чолі з графом Г. Бобринським (кінець 1914 р.).
2. Насильницька русифікація (впровадження російської мови, законів тощо).
3. Свідоме знищення українських гімназій, газет і журналів, книгарень, видавництв, бібліотек тощо.
4. Закриття «Просвіт».
5. Заборона українських політичних партій, спортивних та молодіжних організацій.
6. Репресії проти українських політичних та громадських діячів.
7. Переслідування греко-католицької церкви (депортація сотень священиків греко-католицької церкви, у тому числі й митрополита А. Шептицького, у глиб Російської імперії).
СЛОВНИК!
Депортація — примусове виселення з місця постійного проживання особи чи групи осіб, частини населення, визнаних правлячим режимом соціально небезпечними.
ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ!
Шептицький Андрей — видатний український церковний, культурний та громадський діяч, митрополит Української греко-католицької церкви. Підтримував розвиток освітньо-культурного життя у західноукраїнських землях, чим сприяв пробудженню національної свідомості українського населення. Після окупації Львова російськими військами на початку Першої світової війни був заарештований і вивезений спочатку до Києва, а згодом — до Росії. Після Лютневої революції 1917 р. звільнений. У вересні 1917 р. повернувся до Львова і відразу приєднався до політичного життя краю.
З жовтня 1918 р. — член Української Національної Ради ЗУНР. Під час українсько-польської війни 1918-1919 рр. був інтернований польською владою. У своїх виступах обстоював ідею незалежності та соборності України, засуджував окупацію Польщею Галичини і ліквідацію української державності на західноукраїнських землях. В умовах польської окупації Галичини залишався оборонцем прав українського населення. Засуджуючи насильницьку полонізацію краю, дискримінацію українського шкільництва, антиукраїнську національну політику польського уряду, намагався консолідувати політичні сили українського суспільства. У 1933 р. митрополит разом з іншими єпископами підготував послання, в якому засуджувався штучний голод, організований більшовиками в Україні. У березні 1939 р. А. Шептицький схвалював проголошення незалежності Карпатської України. Після приходу більшовицьких військ у Західну Україну в умовах переслідування УГКЦ намагався відстоювати права церкви та віруючих перед новою владою. Під час Другої світової війни ставив питання про об’єднання всіх християн України навколо Київського патріархату у єдності з Римським престолом, але не знайшов розуміння в окремих ієрархів церкви та української інтелігенції. Помер 1 листопада 1944 р. Похований у Соборі св. Юра у Львові.
— Травень 1915 р. — Горлицький прорив російського фронту німецькими та австро-угорськими військами.
— 22 червня 1915 р. — вступ австро-німецьких військ до Львова.
— 1915 р. — швидкий відступ російських військ, який тривав до жовтня і зупинився на лінії Кам’янець-Подільський — Тернопіль — Кременець — Дубно (росіяни втратили Північну Буковину, Східну Галичину, Підляшшя, Холмщину, Берестейщину та Західну Волинь).
— 22 травня — на початку червня 1916 р. відбувся Брусиловський прорив — наступальна операція російських військ Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова, в результаті якої знову захоплено Східну Галичину (без м. Львова ), Північну Буковину, частину Західної Волині.
— Червень 1917 р. — новий наступ російських військ на львівському напрямку, який закінчився провалом; Росія втратила Галичину та Буковину. Після цієї події війна набула позиційного характеру.
Національний рух на західноукраїнських землях у роки війни
СЛОВНИК!
Головна Українська Рада (ГУР) — міжпартійна організація, створена представниками трьох галицьких партій (Української націонал-демократичної партії, Української радикальної партії, Української соціал-демократичної партії), головною метою якої був захист інтересів українського населення в Австро-Угорщині в умовах Першої світової війни.
Союз визволення України (СВУ) — політична організація, утворена у Східній Галичині в серпні 1914 р., головною метою якої було проголошення самостійності та соборності України.
Назва організації | Лідери | Програмні засади та діяльність |
1 | 2 | 3 |
Головна Українська Рада (ГУР), утворена 1 серпня 1914 р. | К. Левицький, М. Павлик, М. Ганкевич | — Захист інтересів українців в Австро-Угорщині в умовах Першої світової війни; — підтримка австрійського уряду у війні; — активна участь у формуванні українських військових підрозділів — Українських січових стрільців (УСС) |
Союз визволення України (СВУ), утворений 4 серпня 1914 р. | Д. Донцов, A. Жук, B. Дорошенко та ін. | — Утворення самостійної Української держави у формі конституційної монархії; — заснування демократичного устрою, надання рівних прав і свобод представникам усіх національностей; — співпраця з урядами Німеччини та Австро-Угорщини з метою перемоги над Росією, на руїнах якої «встане Вільна Самостійна Україна»; — допомога військовополоненим українцям (створення окремих таборів для українських військовополонених, участь у формуванні українських дивізій сірожупанників і синьожупанників); — культурно-просвітницька робота (видання періодичної преси, що висвітлювала історію та сучасне становище України; створення українських культурних установ, шкіл тощо) |
Загальна Українська Рада (ЗУР), утворена 5 травня 1915 р. | К. Левицький | — Привернення уваги урядових кіл Австро-Угорщини до ідеї української державності; — розмежування Галичини на Західну з центром у Кракові та Східну з центром у Львові за національним принципом; — об’єднання всіх українських земель у межах Австро-Угорщини в єдиний коронний край із правами територіальної та культурно-національної автономії; — саморозпуск у листопаді 1916 р. на знак протесту проти маніфесту 5 листопада 1916 р. про відновлення Польської держави на польських землях, що були відібрані у Росії |
ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ!
Левицький Кость — визначний український громадсько-політичний і державний діяч, адвокат і публіцист.
У 1899 р. виступив співзасновником, а згодом обраний і головою Української національно-демократичної парти. Під час Першої світової війни в серпні 1914 р. очолив Головну Українську Раду у Львові, а з травня 1915 р. — Загальну Українську Раду у Відні. 9 листопада 1918 р. обраний головою уряду ЗУНР — Державного Секретаріату. Після окупації Галичини польськими військами (1919 р.) був у 1920-1923 рр. членом закордонного уряду Є. Петрушевича у Відні, в якому обіймав пост уповноваженого з питань преси і пропаганди, а з 1921 р. — уповноваженого із закордонних справ ЗУНР. У 1924 р. повернувся у Галичину, де продовжував громадську і наукову діяльність. Належав до Українського національно-демократичного об’єднання. В 1939 р. був заарештований органами НКВС, але після дворічного ув’язнення звільнений. Частину терміну ув’язнення відбував у тюрмі НКВС на Луб’янці у Москві. В липні 1941 р. став засновником і головою Української Національної Ради — органу, який мав представляти інтереси українського населення західних областей України перед німецькою окупаційною владою. Помер у 1941 р. у Львові.
Українські січові стрільці
СЛОВНИК!
Легіон Українських січових стрільців — українське військове формування в складі австро-угорської армії, що діяло на російському фронті у 1914-1918 рр.
Легіон Українських січових стрільців чисельністю 2,5 тис. чол. було створено в серпні 1914 р. у м. Стрий. Його ядро становили активісти молодіжних воєнізованих організацій «Січ», «Сокіл», «Пласт». Першим командиром УСС став директор приватної української гімназії М. Галущинський.
ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ!
Галущинський Михайло — український громадсько-політичний і військовий діяч. У студентські роки брав активну участь в українському громадсько-політичному житті, очолював «Академічну громаду» у Львові та «Січ» у Відні. Брав участь у виданні першого українського студентського журналу «Молода Україна», в якому пропагувалася ідея побудови незалежної Української держави. Був визначним організатором гімназійної освіти в Галичині.
На початку Першої світової війни призначений Бойовою Управою УСС командиром легіону Українських січових стрільців, обов’язки якого виконував до березня 1915 р. Із середини 1915 р. був військовим референтом при командуванні австрійської армії. Активний учасник листопадового повстання 1918 р. у Львові. У 1923-1931 рр. очолював організацію «Просвіта», яка під його керівництвом перетворилася на значну громадсько-освітню організацію. В 1921-1924 рр. був професором Львівського (таємного) українського університету. В 1925 р. став одним зі співзасновників і провідним членом Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО). У 1928-1931 рр. обирався сенатором і віце-президентом польського сенату від УНДО.
Видатними старшинами УСС були М. Баран, Г. Коссак, Т. Рожанківський. Бойове хрещення легіону відбулося на Ужоцькому та Верецькому перевалах у Карпатах (27-28 вересня 1914 р.). «Усуси» брали участь у битвах на горі Маківка (29 квітня — 2 травня 1915 р.), під Болеховим (30 травня — 1 червня 1915 р.), Галичем (кінець червня 1915 р.), у межиріччі Серету і Стріпи (28 серпня — 2 вересня 1915 р.). У грудні 1915 р. курені УСС були переформовані у полк. Але після поразки стрільців під Потуторами в серпні 1916 р. було дано наказ про розформування полку і створення на його основі двох куренів — бойового і резервного. У ході битви під Бережанами (гора Лисоня) «усуси» зазнали значних втрат і були відведені в тил. Лише взимку 1917 р. вони знову повернулися на фронт. Легіон січових стрільців вирізнявся високим бойовим духом і відмінною дисципліною. Стрільці були переконані, що борються за свободу України, давали дві присяги: народу України і Австрійській імперії. Офіцери виховували особовий склад у патріотичному дусі. Пізніше УСС стали основою для створення Української національної армії.
ЦЕ ЦІКАВО!
Австрійське і німецьке командування неодноразово відзначало героїзм «усусів», їхні високі моральні якості. Патріотичні погляди січовиків яскраво відображені в їхніх стрілецьких піснях:
Люд в кайданах, край у руїні.
Навіть молитись ворог не дасть.
Боже великий, дай Україні
Силу і славу, волю і власть.
(Із стрілецької молитви)
Ставлення українських політичних сил та громадських організацій Наддніпрянщини до війни
Товариство українських поступовців (ТУП) закликало до підтримки Російської імперії, сподіваючись на надання автономії Україні в майбутньому. Пізніше воно перейшло на позиції нейтралітету.
В Українській соціал-демократичній робітничій партії (УСДРП) відбувся розкол, спричинений різним ставленням до війни: група на чолі з С. Петлюрою закликала до підтримки воєнних зусиль Росії; група на чолі з В. Винниченком засудила війну та відстоювала ідею автономії України.
Карпато-Руський визвольний комітет був створений у Києві емігрантами з Галичини та виступав за возз’єднання всіх українських земель у складі Російської імперії, поширював серед галичан заклики зустрічати російські війська як визволителів.
Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст був створений з метою підтримки російської армії. Членами комітету були відомі представники українського національного руху — А. Вязлов, Д. Дорошенко, А. Ніковський.
Наслідки війни
— Великі демографічні втрати (понад 500 тис. чол.).
— Перша світова війна стала загальнонаціональною трагедією українського народу, адже українці за відсутності власної держави опинилися у двох конфронтуючих таборах і змушені були вести братовбивчу війну.
— Занепад промисловості, сільського господарства, скорочення посівних площ, зубожіння населення.
— Послаблення Російської та Австро-Угорської імперій, що стало могутнім каталізатором майбутніх революційних подій в Україні.
— Зростання національної свідомості, висунення ідеї створення незалежної Української держави.
Виконай письмово завдання та надішли фото-звіт у Viber:
1.Склади таблицю «Посилення кризи в Росії та Австро-Угорщині в роки війни».
Сфера життя | Прояви кризи |
Економічна | |
Соціальна | |
Політична |
2. Обґрунтуйте або спростуйте твердження, що розгортання воєнних дій на Південно-Західному фронті в 1916 — на початку 1917 р. призвело до посилення кризових явищ у житті воюючих держав.
