Завдання до уроку:
1. Переглянь відео до уроку.
2. Прочитай та опрацюй текст наведений нижче.
3. Виконай тест до практичної роботи в режимі онлайн (натискай тут, щоб перейти).
1. Яким є загальний порядок розгляду справ у суді
Процес розгляду справ у суді чітко регламентовано. Кожен з учасників процесу має права та обов’язки, які дозволяють забезпечити чесніть, неупередженість та змагальність при розгляді справи в суді. Галузі права, що регулюють судовий розгляд, називаються процесуальними. При цьому для різних ситуацій застосовуються різні процедури. Так, розгляд справ про злочини регламентується Кримінальним процесуальним кодексом України. Судовий розгляд цивільно-правових спорів урегульовано Цивільним процесуальним кодексом України. Порядок проведення судових процесів між суб’єктами господарської діяльності визначається Господарським процесуальним кодексом України. Кодекс адміністративного судочинства України встановлює порядок судового розгляду справ, у яких однією зі сторін виступає держава.
Ми розглянемо два найбільш поширені типи процесів: цивільний та кримінальний.
2. Як розглядаються в суді цивільні справи
Цивільне судочинство розглядає справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Такі справи можуть розглядатися в порядку різних проваджень (позовне, наказне, окреме), однак ми ознайомимося з найбільш поширеним із них — позовним.
У цивільному процесі беруть участь багато осіб. їх роль, права та обов’язки при розгляді справи в суді визначаються їхнім процесуальним статусом.
Центральними учасниками цивільного процесу є сторони. У цивільному процесі їх дві: позивач та відповідач.
Позивачем є особа, яка звертається до суду з позовом до відповідача. Саме в позові викладається суть претензій позивача до відповідача (порушення, невизнання чи оспорювання прав, свобод або інтересів позивача). Фактично головне завдання цивільного процесу — визначити, чи обґрунтовані претензії позивача до відповідача, і якщо так — вжити заходів щодо захисту, відновлення або визнання його прав. Натомість, відповідач — це особа, до якої звернено такий позов.
Крім сторін, у цивільному судочинстві беруть участь й інші учасники.
Треті особи — це учасники цивільного процесу, які хоча не є сторонами процесу, але зацікавлені в результатах розгляду, адже він впливає на їхні права та інтереси. Наприклад, у спорі щодо спадщини третьою стороною може бути банк-кредитор спадкодавця.
Учасниками процесу є також представники сторін та третіх осіб. Представники — це особи, уповноважені здійснювати процесуальні дії в інтересах та від імені учасників цивільного процесу (сторін, третіх осіб). За загальним правилом, представництво іншої особи в суді здійснює виключно адвокат (частина 3 статті 1312 Конституції України). Разом із цим законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також щодо представництва малолітніх (віком до 14 років) чи неповнолітніх осіб (віком до 18 років) та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Крім цього, існує категорія учасників цивільного процесу, які не беруть безпосередньої участі у справі, виконуючи переважно допоміжні функції. До них належать: секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.
Секретар судового засідання здійснює організаційно-технічне забезпечення процесу. Зокрема, він провадить судові виклики й повідомлення; перевіряє наявність та з’ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому; забезпечує фіксування судового засідання технічними засобами; веде журнал судового засідання; оформлює матеріали справи; виконує інші доручення головуючого, що стосуються розгляду справи.
Основна роль судового розпорядника полягає в забезпеченні дотримання особами, що перебувають у суді, установлених правил, виконання ними розпоряджень головуючого в судовому засіданні.
Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Свідок зобов’язаний з’явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. Слід пам’ятати, що, відповідно до статті 63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів. Крім цього, Цивільний процесуальний кодекс України встановлює перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки. Це:
1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи лікуванні в психіатричному лікувальному закладі й не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати свідчення;
2) особи, які за законом зобов’язані зберігати в таємниці відомості, якщо про них ідеться в суді, що були довірені їм у зв’язку з їхнім службовим чи професійним становищем;
3) священнослужителі — про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;
4) професійні судді, народні засідателі та присяжні — якщо йдеться про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку.
Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного представника.
Експерт — це особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок із питань, які виникають при розгляді справи та стосуються сфери її (особи) спеціальних знань. Таке дослідження називається експертизою. Слід звернути увагу, що до експертів висуваються особливі вимоги. Ці вимоги викладені в Законі України «Про судову експертизу»; для того щоб брати участь у судовому засіданні як експерт, особа має бути внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.
Перекладач залучається до судового засідання у випадку, якщо комусь з учасників процесу необхідний переклад. Крім цього, він може бути задіяний для спілкування з особами, які мають вади слуху або мовлення.
Спеціаліст — це особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
Слід відрізняти спеціаліста від експерта. Якщо експерт проводить експертне дослідження, результати якого надаються суду, то спеціаліст лише надає допомогу при проведенні процесуальних дій у межах своєї компетенції.
Особа, яка надає правову допомогу, — це фахівець у галузі права, який за законом може надавати правову допомогу.
Окремим суб’єктом цивільного процесу є суд. Цивільні справи в судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду. У судах апеляційної та касаційної інстанцій цивільні справи розглядаються колегією у складі не менше ніж трьох суддів.
При розгляді справи суд може видавати кілька видів документів. Ухвала суду — це акт суду, яким справа не вирішується по суті, але яким оформляються певні процесуальні дії. Наприклад, суд може видати ухвалу про призначення експертизи (стаття 144 Цивільного процесуального кодексу України). Рішення суду — це акт суду, яким справа вирішується по суті.
Цивільне судочинство складається з кількох стадій.
Першою стадією є відкриття провадження. Підставою для нього є подання до суду позовної заяви. У позовній заяві викладається суть позову позивача до відповідача. Цивільний процесуальний кодекс України встановлює загальні вимоги до позовної заяви. Вона подається в письмовій формі та має містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі;
3) зміст позовних вимог;
4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
3. Як написати позовну заяву
Спробуй виконати практично
Олена М. (17 років) під час літніх канікул два місяці працювала кур’єром у видавництві «Світанок». За перший місяць роботи вона отримала заробітну плату вчасно, а за другий — ні. Коли дівчина звільнялася, бухгалтер видавництва попросила її трохи почекати з отриманням заробітної плати, оскільки підприємство мало певні фінансові проблеми.
Після звільнення минуло два місяці, а грошей Олена так і не отримала. Вона знову звернулася до бухгалтерії. Тепер їй пояснили, що всі гроші, які їй мало виплатити видавництво, вона отримала ще після першого місяця роботи.
Олена вирішила звернутися до суду.
Зразок позовної заяви
Зала судового засідання
На другій стадії справа готується до судового розгляду.
Центральною стадією цивільного процесу є третя — судовий розгляд справи. На цій стадії справа розглядається на судовому засіданні, вирішується по суті, після чого ухвалюється судове рішення. Учасники процесу викладають свою позицію та надають докази на її підтвердження.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду (в окремих випадках — постановлениям ухвали).
Якщо сторони погоджуються зі змістом судового рішення, процес завершується зверненням рішення до виконання. Разом із цим у разі наявності заперечень сторони можуть оскаржити судове рішення. Рішення суду першої інстанції, що не набрало законної сили, оскаржується в порядку апеляційного провадження. Рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення та ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Для допитливих
Судовий розгляд справ здійснюється державною мовою. Особи, які беруть участь у справі та не володіють або недостатньо володіють українською мовою, мають право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача.
Судові справи розглядаються в залах судових засідань, які мають відповідну нумерацію.
Під час судового розгляду справи повністю фіксується судове засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового засідання технічними засобами здійснює секретар судового засідання або, за розпорядженням головуючого, інший працівник апарату суду.
Перед початком слухання секретар судового засідання або судовий розпорядник з’ясовує явку учасників судового процесу та запрошує їх до зали судового засідання.
Присутні в залі судового засідання мають дотримуватися порядку судового розгляду, який забезпечується головуючим суддею та судовим розпорядником.
Усі присутні в залі судового засідання при вході до нього судді мають підвестися. Учасники судового процесу, а також інші особи, які перебувають у залі судового засідання, зобов’язані звертатися до судді (суду) словами «Ваша честь», «Високий суд» і виконувати розпорядження головуючого. Звернення одного учасника судового процесу до іншого починається словом «Шановний(а)».
Запитання до судді, суду з боку учасників процесу та присутніх у залі судового засідання не допускаються.
Учасники цивільного, адміністративного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіопристрої.
До осіб, які порушують установлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства, судом застосовуються процесуальні дії:
• головуючий попереджає особу, яка порушує порядок у судовому засіданні або не виконує його розпоряджень, про неприпустимість неналежної поведінки при здійсненні судочинства;
• у разі повторного вчинення зазначених дій головуючий має право вивести із зали будь-яку особу, яка порушує порядок у судовому засіданні або заважає розгляду справи;
• у разі видалення із зали учасника судового процесу, за відсутності якого справа розглядатися не може, суд має право перенести її розгляд, поклавши на винного всі витрати, пов’язані із зупиненням провадження.
Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копи з документів, долучених до справи, отримувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, користуватися іншими процесуальними правами, установленими законом.
4. Як розглядаються в суді кримінальні справи
Кримінальне провадження відкривається після виявлення слідчим або прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Такі обставини можуть міститися як у заявах чи повідомленнях громадян, так і в інформації, отриманій з інших джерел.
Як і в цивільному процесі, у кримінальному процесі існують різні групи учасників із власним процесуальним статусом.
Сторонами кримінального процесу є сторона обвинувачення та сторона захисту.
До сторони обвинувачення входять:
• прокурор;
• слідчий, керівник органу досудового розслідування;
• оперативні підрозділи.
Основним учасником кримінального процесу зі сторони захисту у кримінальному процесі є підозрюваний, обвинувачений.
Підозрюваним є особа, якій повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду.
В окремих випадках учасниками зі сторони захисту можуть бути також виправданий та засуджений, а також особа, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру (або вирішувалося питання про їх застосування); особа, щодо якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
Виправданим є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
Засудженим є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
Окрім зазначених вище осіб, учасниками кримінального процесу зі сторони захисту є законний представник підозрюваного, обвинуваченого, а також захисник.
Законний представник залучається до процесу у випадку, якщо підозрюваний або обвинувачений є неповнолітнім або особою, визнаною у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною.
Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру (або вирішувалося питання про їх застосування), а також особи, щодо якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, обов’язковою умовою участі адвоката як захисника є його реєстрація в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Окрему групу учасників кримінального провадження складають потерпілий і представник потерпілого. Потерпілим може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. До представника потерпілого висуваються ті самі вимоги, що й до захисника (адвокат, наявність у Єдиному реєстрі адвокатів України). Від імені юридичної особи, яка є потерпілим, може виступати її керівник або інша уповноважена особа.
У кримінальному процесі беруть участь й інші особи. Наприклад, учасниками кримінального процесу можуть бути цивільний позивач та цивільний відповідач. Особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, може пред’явити цивільний позов у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, й отримати процесуальний статус цивільного позивача. З іншого боку, обвинувачений чи підозрюваний не обов’язково може бути цивільним відповідачем за таким позовом. Так, за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (наприклад транспортним засобом), за загальним правилом відповідає особа, яка ним володіє, незалежно від того, із чиєї вини була завдана така шкода. У випадку, якщо цивільний позивач є неповнолітнім або особою, визнаною у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до процесу залучається його законний представник.
Частина інших учасників кримінального провадження подібна за своєю роллю до учасників цивільного процесу.
Так, секретар судового засідання та судовий розпорядник виконують у кримінальному провадженні ту саму роль, що й у цивільному.
Як і в цивільному процесі, у кримінальному провадженні беруть участь свідки. Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для надання свідчень. На свідків у кримінальному провадженні також поширюються гарантії статті 63 Конституції України, відповідно до якої особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів. Крім цього, як і Цивільний процесуальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України містить перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки. Це:
1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, законний представник потерпілого, цивільного позивача в кримінальному провадженні — про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника;
2) адвокати — про відомості, які становлять адвокатську таємницю;
3) нотаріуси — про відомості, які становлять нотаріальну таємницю;
4) медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну й сімейну сторони життя особи — про відомості, які становлять лікарську таємницю;
5) священнослужителі — про відомості, отримані ними на сповіді віруючих;
6) журналісти — про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;
7) професійні судді, народні засідателі та присяжні — про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) свідомо неправосудного вироку, ухвали;
8) особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, — про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення;
9) особи, до яких застосовані заходи безпеки, — щодо дійсних даних про їх особи;
10) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, — щодо цих даних.
Як і до цивільного, до кримінального провадження можуть залучатися перекладач, експерт, спеціаліст.
За загальним правилом, кримінальне провадження в судах першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово. Виняток становлять провадження щодо злочинів, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років (колегія з трьох суддів), та щодо злочинів, за які передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі (колегія з трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого — суд присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних). Кримінальне провадження в апеляційному та касаційному порядку здійснюється колегіально не менш ніж трьома суддями.
Стадії кримінального провадження суттєво відрізняються від стадій цивільного провадження.
Першою стадією є досудове розслідування. Воно розпочинається внесенням відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. На цій стадії кримінального процесу провадиться комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, тощо. Зроблені прокурором та слідчими висновки є версією обвинувачення, яка й підлягає доказу.
Слід звернути увагу, що, незважаючи на назву, суд бере активну участь у досудовому розслідуванні, здійснюючи судовий контроль у формі надання судових дозволів на застосування переважної більшості заходів забезпечення кримінального провадження, проведення частини слідчих (розшукових) дій, а також розгляду та вирішення скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. Досудове розслідування закінчується однією з наведених дій:
• закриття кримінального провадження;
• звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
• звернення до суду з обвинувальним актом;
• звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру;
• звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру.
У разі звернення до суду з обвинувальним актом статус підозрюваного змінюється на статус обвинуваченого.
Наступною стадією є підготовче провадження. У його межах вирішується питання про можливість розгляду матеріалів кримінального провадження по суті в судовому засіданні.
Центральною стадією кримінального провадження є судовий розгляд. Він складається з таких етапів:
1) підготовча частина (відкриття судового засідання; оголошення складу суддів; повідомлення про права й обов’язки; видалення свідків із зали суду);
2) власне судовий розгляд (з’ясування обставин та перевірка їх доказами);
3) судові дебати;
4) останнє слово обвинуваченого;
5) ухвалення та проголошення судового рішення.
За результатами судового розгляду може бути прийняте одне з таких рішень:
• вирок (обвинувальний або виправдувальний);
• ухвала про закриття кримінального провадження;
• ухвала про застосування чи незастосування примусових заходів медичного характеру;
• ухвала про застосування чи незастосування примусових заходів виховного характеру.
Як і у випадку із цивільним провадженням, рішення суду в кримінальному провадженні може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Висновки
• Згідно з Конституцією, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
• Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно дотримуватися своїх процесуальних прав і виконувати процесуальні обов’язки.
• Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
• Необхідно також довести обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі й щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
• Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
