Популярні записи

“Нормативно-правові основи запобігання й протидії корупції” урок для учнів 11 класу

“Нормативно-правові основи запобігання й протидії корупції” урок для учнів 11 класу

Питання, які розглядаємо:

1) Міжнародні документи щодо протидії корупції

2) Національне антикорупційне законодавство

3) Участь України в роботі групи держав Ради Європи проти корупції 4) Закон України “Про засади запобігання і протидії корупції” (натискай тут)

1) Міжнародні документи щодо протидії корупції

У середині 1990-х років абсолютна більшість країн у світі визнали, що корупція є глобальною проблемою. З того часу у сфері запобігання корупції активно працюють регіональні та глобальні міжурядові організації.
Результатом такої діяльності стало ухвалення цілого комплексу міжнародних обов’язкових актів та актів рекомендаційного характеру, розроблених Організацією Об’єднаних Націй, Радою Європи, Організацією економічного співробітництва та розвитку, Європейським Союзом та Організацією американських держав.
Першими міжнародними актами у сфері протидії корупції, які підписала та ратифікувала Україна, були Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікована 27 січня 1999 року) та Цивільна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікована 4 листопада 1999 року). Це документи локального характеру, тому вони застосовуються лише в певних країнах.
Значним міжнародним досягненням у сфері протидії корупції стало ухвалення Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй Конвенції ООН проти корупції 31 жовтня 2003 року. Сьогодні це єдиний універсальний юридично обов’язковий інструмент для боротьби з корупцією. Так, 181 країна-підписант Конвенції здійснюють заходи, рекомендовані документом для подолання корупції.
Для України Конвенція набрала чинності 1 січня 2010 року, тобто Україна офіційно взяла на себе зобов’язання виконувати положення Конвенції. Фактично Україна почала виконувати взяті на себе зобов’язання у 2014 році шляхом прийняття Антикорупційної стратегії на 2014-2017 роки.
Відповідно до статті 5 Конвенції ООН проти корупції кожна держава-учасниця розробляє і здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції. Ця політика має сприяти участі суспільства і відображати принципи правопорядку, належного управління державними справами й майном, чесності й непідкупності, прозорості та відповідальності.
Основні заходи щодо запобігання корупції включають:

  • Формування скоординованої політики, а саме — встановлення й заохочення ефективних практик для запобігання і протидії корупції, які періодично переглядаються.
  • Створення органу або органів із запобігання корупції, які формують та імплементують таку політику.
  • Формування доброчесної публічної служби — це включає прозорі конкурси, достатнє фінансове забезпечення, фокусування на таких критеріях, як бездоганність роботи, справедливість і здібності.
  • Етичні стандарти поведінки на державній службі, а саме — заохочення непідкупності, чесності та відповідальності серед держслужбовців, створення визначених стандартів поведінки.
  • Прозорі державні закупівлі й управління фінансами, а це — публічне поширення інформації про закупівельні процедури, зрозумілі та прозорі критерії участі та відбору, ефективні механізми контролю.
  • Державну звітність, що дозволяє суспільству отримувати інформацію про механізм прийняття рішень у державі, спрощення адміністративних процедур, публікацію інформації про корупційні ризики в держсекторі.
  • Незалежність судових органів та органів прокуратури, що передбачає забезпечення незалежності, зміцнення чесності та непідкупності, запобігання корупції в середині органів.
  • Доброчесність приватного сектору, що виражається в співпраці бізнесу та правоохоронних органів, розробці стандартів доброчесності для бізнесу, запобіганні конфлікту інтересів у випадку колишніх держслужбовців, які приходять у бізнес.
  • Участь суспільства, а саме — посилення прозорості та залучення громадян у процес прийняття рішень, доступ до інформації, формування атмосфери несприйняття корупції, повага, заохочення та захист свободи пошуку й поширення інформації про корупцію.
  • Запобігання відмиванню коштів — регулювання та моніторинг банків та небанківських фінансових установ, щоб запобігти відмиванню коштів у всіх формах.

Міжнародні нормативно-правові акти в цій сфері мають єдину мету — встановити загальні стандарти боротьби проти корупції на національному рівні через її криміналізацію та впровадження заходів для запобігання корупції.
Через рішення Конституційного Суду України від 27.10.2020 № 13-р/2020 робота НАЗК лишається заблокованою. НАЗК позбавлено можливості проводити повні перевірки декларацій, складати протоколи про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, здійснювати перевірки організації роботи із запобігання корупції в державних установах тощо.

2) Національне антикорупційне законодавство

Одним із важливих аспектів сучасної державної правової політики в Україні є реформування системи запобігання і протидії корупції. Досягнення успіху у цьому процесі є передумовою для формування у суспільстві довіри до влади, зростання економічного потенціалу держави, покращення добробуту громадян України.
24 квітня 2015 року набув чинності Закон України «Про запобігання корупції». Цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Перелік основних нормативно-правових актів антикорупційного законодавства:
Конституція України.
Кримінальний кодекс України, Розділ XVII, «ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ З НАДАННЯМ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ».
Кримінальний процесуальний кодекс України.
Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 року №3341-XII.
Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» 7 квітня 2011 року №3207-VI.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 квітня 2013 року №221-VII (зміни до ст.ст. 354, 368, 369, 370 КК України).
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» від 14 травня 2013 року №224-VII.
Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014 – 2017 роки» від 14 жовтня 2014 року №1699-VII.
Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII.
Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року №1698-VII.
Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIІI.
Постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. №950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року №265 «Про затвердження Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 – 2017 роки».
Наказ Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року №1380/5 «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів».
– Інструкція про порядок обліку кримінальних та адміністративних корупційних правопорушень, затверджена спільним наказом Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Міністерства доходів і зборів, Міністерства оборони і Державної судової адміністрації від 22 квітня 2013 року №52/394/172/71/268/60.

3) Участь України в роботі групи держав Ради Європи проти корупції

У зв’язку з набуттям для України чинності Цивільної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифіковано Законом від 16 березня 2005 року) з 1 січня 2006 року Україна стала сороковим членом Групи держав проти корупції. ГРЕКО – це так звана розширена часткова угода (enlarged partial agreement) Ради Європи. Групу було засновано в 1999 році (детальніше – www.greco.coe.int).
Нижче наводиться офіційний прес-реліз Генерального секретаря Ради Європи з приводу приєднання України до ГРЕКО.
«“Корупція є ворогом демократії, оскільки вона руйнує довіру народу до своїх інституцій,” – зазначив Генеральний секретар Ради Європи Террі Девіс з нагоди приєднання України 1 січня 2006 року до антикорупційного моніторингового механізму Ради Європи.
“Під час свого візиту до Ради Європи рік тому Президент Ющенко виділив боротьбу з корупцією як ключовий пріоритет своєї адміністрації. Приєднання України до Групи держав проти корупції (GRECO [Group of Countries against Corruption]) як її 40-ого члена є важливим кроком до досягнення цієї мети.”
Приєднавшись до ГРЕКО, Україна зобов’язалась брати участь у процесі взаємної оцінки в рамках Групи. У 2006 році відбувався оціночний візит до України, котрий був присвячений таким питанням: корупція в публічних установах; органи влади, відповідальні за розслідування та кримінальне переслідування корупційних правопорушень; імунітет від переслідування, яким наділено окремих публічних посадових осіб; запобігання використання юридичних осіб для покриття корупції; та заходи з вилучення доходів, отриманих особами, утягнутими в корупцію.

Співробітництво з Радою Європи (натискай тут)

Схожі статті
ІНТЕРНЕТ – 10 клас

Дистанційне навчання

Гість, залишиш коментар?