Походження назв “Русь”, “Україна” – 8 клас

Із процесом становлення державності у слов’ян середнього Подніпров’я тісно пов’язаний термін “Русь”. У давньоруських писемних пам’ятках він має чотири значення: етнічне – народ, плем’я; соціальне – суспільний прошарок або стан; географічне – територія, земля; політичне – держава. Існує багато концепцій походження слова “Русь”: скандинавська (від місцевості зі схожою назвою), наддніпрянська (від назв річок із коренем “рос” у басейні Дніпра), фінська (від слова “ruotsi”, яким фіни називали варягів) та ін. Достеменно відомо, що “руссю” називали спочатку скандинавів, що складали дружини новгородських і київських князів. Поступово варязькі дружини князів поповнювалися слов’янами й назва “русь” поширювалася взагалі на всіх дружинників. Згодом вона стала застосовуватися до східних слов’ян у значенні “руський народ” або “народ Русі” та стала назвою території, яку вони заселяли – Руська земля. Термін “Руська земля” вживається як у вузькому значенні (стосовно земель полян, сіверян і деревлян), так і широкому значенні (до всієї етнічної і державної території східних слов’ян).
Назва “Україна” щодо українських земель уперше зустрічається в Київському літописі під 1187 р. Того року в битві з половцями загинув переяславський князь Володимир Глібович (“І плакали по ньому всі переяславці. За ним же Україна багато потужила”). За тих часів назва “Україна” поширювалась на Київщину, Переяславщину, Чернігівщину. Під 1189 р. у тому ж літописі вжито назву “Україна Галицька” стосовно Галицького князівства.
Про походження назви “Україна” існує кілька припущень. Згідно з одним, її виводять від слова “край” (“кінець”) зі значенням “погранична територія”. Деякі дослідники пов’язують походження назви “Україна” зі словом “край” – у значенні “рідний край, країна, земля”. За іншою гіпотезою, вона походить від дієслова “украяти” – “відрізати”, а первісне її значення – “шматок землі, відрізаний (украяний) від цілого”.
Назва “Русь” (“Руська земля”) тривалий час використовувалася поряд із назвою “Україна”. Стосовно українських земель, зокрема, всередині XVII ст. Б. Хмельницький звертався у своїх універсалах до українців як до “народу руського”. Населення Закарпаття і сьогодні називає себе “русинами”, а свій край – “Підкарпатською Руссю”.