Історичні землі українців – 8 клас

ЕТНІЧНІ УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ. Для кращого розуміння розвитку народу та держави необхідно добре знати той простір і середовище, у якому вони сформувалися. До початку ХХ ст. Україна фактично перебувала у процесі формування своєї етнічної території. Відбувалися інтенсивні міграційні процеси, завдяки чому територія розселення українців, починаючи з кінця ХVI ст., постійно збільшувалася. Наприкінці XVIII ст. і в першій половині XIX ст. українцями було заселено Південну Україну та Кубань, згодом — Ставропільщину й Терщину. У XVIII ст. сформувалися українські етнічні острови в Поволжі та на Уралі. На заході розселення українців досягало м. Кракова (Польща), а на північному заході — м. Брест (Білорусь). Тож сьогодні чимало українських історичних земель розташовані за межами нашої держави. Це Кубань, Задунайщина, Пряшівщина, Берестейщина, Лемківщина, Холмщина, Підляшшя, Стародубщина.

Карта «Українські історичні землі»

• 1. Уважно проаналізуйте карту. Визначте межі історичного регіону, в якому ви живете.
• 2. Які землі розташовані в Центральній Україні, які — у Західній, Південній, Північній тощо?
• 3. Дайте характеристику географічного положення двох-трьох земель (на вибір). Укажіть: де розташована, з якими землями межує, які має природні умови, рельєф тощо.
• 4. Поясніть, чому межі історичних земель не збігаються з кордонами сучасної України.

ІСТОРИЧНІ ЗЕМЛІ.

• За територіями, де селилися українці, закріпилися певні назви: Волинь, Поділля, Галичина, Слобожанщина, Буковина, Запорожжя, Донщина, Буджак, Таврія та ін. Їх називають історичними землями (областями) України.
• Волинь — це регіон, що розташований у басейні правих приток Прип’яті та верхів’ї Західного Бугу в межах Волинської, Рівненської та частини Житомирської й Тернопільської областей. Давнє місто Волинь як центр землі вперше згадується в літописних джерелах 1018 р. В історичному минулому територія перебувала у складі Волинського, Галицько-Волинського князівств, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Російської імперії, Польщі, а з 1939 р. — у складі УРСР.
• Буковина — західна територія Чернівецької області, яка тривалий час перебувала у складі Румунії, проте була здебільшого заселена українцями. Возз’єднана з українськими землями 1940 р.
• Галичина — центральна та південна частина західноукраїнських земель, її площа становить близько 40 тис. км². Спочатку центром регіону було місто Галич (XII—XIV ст.), а пізніше ним став Львів. Тривалий час Галичина перебувала під владою Австро-Угорщини. У Львові 1918 р. було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку. Галичина возз’єдналася з українськими землями в 1939 р., приєднавшись до УРСР.
• Поділля — регіон сформувався в останній третині ХІІІ ст. Територія цієї історичної області розташована в басейнах Дністра та Південного Бугу (Вінницька, Тернопільська і Хмельницька області). У процесі свого історичного розвитку Поділля підтримувало тісні економічні й культурні зв’язки з Наддніпрянщиною, Запорожжям, Галичиною та Волинню. Тому в мові та культурі подолян присутні особливості, характерні для західноукраїнських і центральноукраїнських регіонів України.
• Наддніпрянщина розташована в басейні Дніпра між Поліссям та Запоріжжям. Ця історична територія характерна тим, що на основі мови її мешканців була сформована літературна українська мова.
• Запорожжя розташоване в межах Дніпропетровської, більшої частини Запорізької, а також частково Кіровоградської, Миколаївської, Донецької та Херсонської областей. Назва регіону походить від «порогів» у нижній течії Дніпра. Землі, які розташовувалися «за порогами», отримали назву «запорозькі». На цій території у XVI—XVIII ст. існувало державне утворення — Запорозька Січ.
• Слобожанщина сформувалася в XVII ст. на прикордонні Речі Посполитої, Московії та Кримського ханства. Назва походить від населених пунктів — слобод, у які переселялися українці. Слобожанщина охоплює територію Харківської, Сумської, частково Донецької, Луганської та Полтавської областей України й Курської, Воронезької та Ростовської областей Російської Федерації.
• Чернігово-Сіверщина — регіон на півночі України, що охоплює території Чернігівської та Сумської областей, а також Брянської, Курської та Орловської областей Російської Федерації.
• Донщина — регіон на сході України, що обіймає територію Донецької та Луганської областей.
• Таврія охоплює Крим та Південні частини Херсонської та Миколаївської областей. Назва походить від давньої назви Кримського півострова — Таврика, Таврида.
• Кубань — регіон у північно-західній частині Кавказу, історичні кордони якого збігаються з територією Краснодарського краю Російської Федерації. Освоєння цих земель запорозьким козацтвом відбувалося ще у XVIII ст.
• Крім перелічених історичних земель, у межах української етнічної території виділяють також Покуття (місцевість між Дніпром, Черемошем і Карпатами), Буджак (південна частина Одеської області), Бессарабію (частини Чернівецької та Одеської областей та Молдови), Задунайщину (розташована на південному сході Румунії) та ін.

Чи знаєте ви, що…
Запорозька Січ відігравала значну роль у житті причорноморських регіонів, Центральної та Східної Європи в XVI—XVIII ст. Нова Січ, адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1734-1775 рр., називалася ще Підпільненською, оскільки була заснована в 1735 р. на березі річки Підпільна, яка впадає в Дніпро поблизу острова Чортомлика. У 1950-х роках територія Нової Січі в районі с. Покровське була затоплена Каховським водосховищем у зв’язку з будівництвом ГЕС.

ЕТНОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ. Етнографічне районування — це поділ території за культурно-побутовими ознаками населення, зумовлений особливостями історичного розвитку.
У сучасній Україні виділяють такі етнографічні райони:
• Поліський (Північ України);
• Середньонаддніпрянський (Центральна частина України);
• Слобожанщина (Донецька, Харківська, Луганська області; частково Сумська, Полтавська та Дніпропетровська області);
• Південний (Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Одеська області);
• Карпатський. Він складається з підрайонів: Бойківщина, Гуцульщина, Лемківщина, Покуття.

Підготуйте розповідь про заселені українцями землі, що нині перебувають за межами нашої держави. Дайте характеристику їхнього географічного положення. Поміркуйте, як воно впливає на геополітичні інтереси України.

Кубанський козачий хор використовує у своїй творчості український етнографічний матеріал
Найхарактерніші етнографічні особливості має Карпатська Україна — Бойківщина, Гуцульщина, Лемківщина, Покуття. Так, гуцули вирізняються давньоукраїнськими говірками, унікальною культурою й народними традиціями та ремеслами (різьблення, карбування металу, килимарство). Для одягу покутян характерне розмаїття жіночих головних уборів, оригінальні орнаменти й кольори вишивки. Користуючись ресурсами Інтернет, дізнайтеся детальніше про самобутність цих етнічних груп. Схарактеризуйте географічне положення земель, на яких вони проживають.

ЩОДЕННИК ДОСЛІДНИКА
1. Територію України поділяють на історичні землі (Волинь, Поділля, Галичина, Слобожанщина, Буковина, Запоріжжя та ін.) та етнографічні райони (Поліський, Південний, Карпатський, Середньонадвірнянський та Слобожанщина).
2. Кубань, Задунайщина, Берестейщина та інші регіони розселення українців належать до українських етнічних земель, але розташовані поза межами сучасної території України.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Поміркуйте, у чому полягає відмінність між державною та етнічними територіями України.
2. Назвіть та схарактеризуйте історичні землі України.
3. Що таке етнографічне районування? Які етнографічні райони розрізняють на території сучасної України?
4. На контурній карті різними кольорами позначте українські історичні землі, а методом штриховки — основні етнографічні райони України.