Мета: визначати особливості державного устрою та основні положення Конституції США.

Завдання до практичного заняття:

• Записати тему і мету практичного заняття.
• Прочитати тексти джерел наведені нижче.
• Виконати завдання до джерел письмово у робочому зошиті
• Сформулювати висновки відповідно до мети заняття
• Надіслати фото-звіт роботи.

Англія пізніше від інших європейських держав приступила до колонізації Америки. Англійці, на відміну від іспанців, не шукали багатих родовищ золота і срібла або, як португальці й голландці, ринків для купівлі й вивозу до Європи рідкісних і цінних товарів. Вони прагнули знайти вільні землі, придатні для обробітку. Північна Америка стала саме тим, чого шукали англійці. Місцевий клімат нагадував європейський, тут були багаті землі, ліси.

Басейни річок Міссісіпі та Св. Лаврентія давали змогу великим суднам досягати районів континенту, віддалених від узбережжя на 1000 км. Крім того, тут не було численного осілого тубільного населення, як в іспанських колоніях. Англійцям довелося зустрітися з невеликими (200 тис.) племенами, головним заняттям яких було полювання. Тому англійські колоністи своєю працею, а не пограбуванням, як це робили іспанці, освоювали природні багатства нового континенту.

Перше постійне поселення англійці заснували у 1607 р. у гирлі річки Джеймс (Вірджинія). Згодом нові поселення виникли на північ і південь, уздовж узбережжя від іспанської Флориди до Нової Англії. Кожна з цих колоній утворилася незалежно одна від одної зі своїм виходом до моря.

Перша чверть XVIII ст. відзначилася цілою серією війн, які перекроїли політичну карту Європи, що склалася після Тридцятилітньої війни. Це війна за Іспанську спадщину 1701-1714 рр., Північна війна 1700-1721 рр., Іспансько-австрійська війна 1715-1717 рр. У результаті цих конфліктів дві могутні держави Європи — Іспанія і Швеція, які відігравали провідну роль у XVII ст., втратили свій статус. Внаслідок Північної війни Швеції довелось поступитися своїм пануванням у басейні Балтійського моря, яке перестало бути «Шведським озером». У європейську політику увірвалася нова імперія — Російська. Інші європейські країни не змогли завадити цьому, будучи зайнятими іншим конфліктом, який розгорівся навколо іспанської спадщини.

Конфлікт розпочався в 1701 р. після смерті іспанського імператора Карла II, який, не маючи спадкоємців по чоловічій лінії, заповів трон Філіппу Анжуйському — внукові французького короля Людовіка XIV Це викликало невдоволення представника австрійської гілки Габсбургів імператора Священної Римської імперії Леопольда І. Він спробував захистити свої права на володіння іспанських Габсбургів. Таким чином, на початку конфлікт розвивався як традиційне протистояння між Францією та Священною Римською імперією. Проте ситуація кардинально змінилась, коли Людовік XIV спробував заволодіти Фландрією, що зачіпало інтереси Англії та Голландської Республіки. У результаті утворилась коаліція, метою якої було не допустити посилення Франції, Війна охопила не лише терени Європи, а й Північної Америки, де англійці намагались витіснити французів з їхніх колоніальних володінь.

Один із шляхів досягнення свободи, рівності та братерства, на думку просвітників, — це діяльність освічених монархів-мудреців на троні, які, користуючись своєю владою, допоможуть справі освіти суспільства і встановлення справедливості. Уявлення про державу як про головний інструмент досягнення суспільного блага панувало в умах людей того часу. Проте розуміння монархами рівності й свободи не йшло далі закріплення прав і привілеїв кожного стану у рамках абсолютної монархії.

У результаті епоха Просвітництва породила таке явище, як освічений абсолютизм. Єдиного розуміння цього явища не існує. Одні історики розглядають його як політику, що, використовуючи ідеї та гасла просвітителів, мала на меті збереження старих порядків. Інші вважають, що, перш за все, освічений абсолютизм відповідав інтересам дворянства, але водночас сприяв буржуазному розвитку. Треті вбачають у ньому ліпне один з етапів еволюції абсолютної монархії.

Освічений абсолютизм був явищем загальноєвропейським. Його змістом стало знищення або перетворення «зверху» найбільш застарілих феодальних порядків. Монархи, які здійснювали цю політику, зображали своє правління як союз королів і філософів. 

1. Початок епохи Просвітництва

У другій половині XVII ст. в середовищі освічених людей утвердилося прагнення знайти розумне пояснення всіх явищ природи і людського життя. У своїх дослідженнях вони вже не спиралися на релігію. За людським розумом визнавалася здатність до кінця пізнавати й пояснювати світ. Світогляд, згідно з яким основним засобом пізнання і критерієм істини є розум людини, а не Божественне одкровення і досвід, називається раціоналістичним.

Домінування раціоналізму в свідомості освічених людей дало могутній поштовх до набуття знань. Наука XVII ст. ще не мала вузької спеціалізації: вчені не поділялися на математиків, фізиків, філософів і т. д. Вони працювали одночасно в багатьох галузях. Ними були сформульовані нові принципи наукових досліджень; наука отримала знання з експерименту і заговорила мовою математичних формул.

Популярність науки зросла настільки, що в Англії створили спеціальне товариство під орудою самого короля, а у Франції з ініціативи уряду — Академію наук. Надавалася підтримка науковим виданням.