Популярні записи
Всесвітня історія / 9 клас / Для учнів / Дистанційне навчання
Протидія корупції
Всесвітня історія / 11 клас / Дистанційне навчання
Історія України / 9 клас / Дистанційне навчання
Громадянська освіта / Для учнів / Дистанційне навчання
Українознавство / Дистанційне навчання
Громадянська освіта / Для учнів / Дистанційне навчання
Історія України / 9 клас / Дистанційне навчання
Всесвітня історія / 11 клас / Дистанційне навчання
Всесвітня історія / 6 клас / Для учнів / Дистанційне навчання
Всесвітня історія / 8 клас / Дистанційне навчання
Історія України / 11 клас / Для учнів / Дистанційне навчання
Історія України / 9 клас / Дистанційне навчання
Українознавство / Дистанційне навчання
Всесвітня історія / 9 клас / Для учнів / Дистанційне навчання
Після приходу до влади В. Янукович та уряд М. Азарова декларували проведення негайних реформ для подолання наслідків світової економічної кризи 2008—2009 рр. і періоду правління «помаранчевих» сил. Було проголошено проведення податкової, пенсійної, судової та інших реформ, скорочення бюрократичного апарату, просування в бік європейської інтеграції. Наочним втіленням активної діяльності нової команди мала бути успішна підготовка до проведення чемпіонату Європи з футболу «Євро-2012». У другій половині 2010 р. почали проявлятися ознаки пожвавлення української економіки. Проте деякі галузі, особливо будівельна, так і не вийшли з кризи. Загалом економіка України за 2010 р. показала зростання (близько 4 %).Однак уже перші кроки нової влади стали підставою для накопичення протестних настроїв у суспільстві. Першим таким кроком стало підписання з Росією Харківських угод (2010 р.), які на 25 років продовжували базування Чорноморського флоту Росії в Криму. Україна натомість отримувала знижку на природний газ у розмірі 100 дол. за тисячу кубометрів.
Увага! Для виконнання цієї практичної роботи тобі потрібно виділити трохи більше часу ніж зазвичай. Спочатку переглянь відео (виконання цього завдання можна розділити на кілька днів), потім переходь до матеріалів підручника та Інтернет-джерел. Пам'ятай! Голокост - це страшний злочин і величезна трагедія, а подвиги Праведників - це приклад людяності. Ти маєш про це дізнатися!!!
Мета: на підставі аналізу тексту підручника, відеоматеріалів та Інтернет-джерел скласти уявлення про героїчні вчинки українців, спрямовані на порятунок євреїв від нацистів у роки Другої світової війни.
Хід роботи
1. Переглянь відеоматеріали до уроку.
2. Прочитай про Голокост в Україні за підручником та в мережі Інтернет.
3. Прочитай текст наведений нижче про діяльність митрополита Андрея Шептицького.
4. Виконай у робочому зошиті письмові завдання до практичного заняття (гортай вниз) та запиши висновки, відповідно мети заняття.
Мета: з'сувати як вплинули процеси модернізації на суспільне становище жінок в Україні; розвивати вміння аналізувати текстові та візуальні джерела, робити висновки, критично оцінювати інформацію; формувати вміння працювати у групі над спільним проектом.ХІД РОБОТИ
1.Запиши тему і мету практичного заняття у робочий зошит.
2. Прочитай текст, наведений нижче. Попрацюй з ілюстраціями.
3. Обери проект, який хочеш описати та об'єднайся із зацікавленими однокласниками.
1.Запиши тему і мету практичного заняття у робочий зошит.
2. Прочитай текст, наведений нижче. Попрацюй з ілюстраціями.
3. Обери проект, який хочеш описати та об'єднайся із зацікавленими однокласниками.
4. За потреби, опрацюй Інтернет-джерела по обраному проекту.
5. Запиши виконання проекту до робочого зошита. Напиши висновки, відповідно до мети заняття.
6. Надсилай фото-звіт виконаної роботи у зручний спосіб.
5. Запиши виконання проекту до робочого зошита. Напиши висновки, відповідно до мети заняття.
6. Надсилай фото-звіт виконаної роботи у зручний спосіб.
У 40-х років XIX ст. класицизм поступився місцем іншому стильовому напряму, що відповідав новим історичним умовам і мистецьким уподобанням.Провідним напрямом в архітектурі став історизм - використання архітектурних стилів та декоративних елементів, що склалися в будівельній практиці попередніх часів. Саме цим терміном характеризують поширення в архітектурі другої половини XIX ст. - початку XX ст. неороманського, неоготичного, неоренесансного, необарокового, неокласицистичного та інших стилів (нео- — новий). Стиль архітектурних споруд, у яких змішано елементи кількох стилів, визначають як еклектику.При будівництві різних споруд в той час використовували різні стилі. Для церков обирали візантійський стиль, театри будували в ренесансному, особняки - у романському, синагоги - у мавританському. Хоча такий підхід і не був загальноприйнятим. Приміром, у Києві у стилі французького ренесансу споруджено будівлю Національної опери (за проектом петербурзького архітектора Віктора Шретера). У 1899-1909 рр. архітектор Владислав Городецький у неоготичному стилі спорудив Миколаївський костьол.
Справжньою архітектурною перлиною є театр в Одесі, зведений за проектом віденських архітекторів Германа Гельмера та Фердинанда Фельнера у 1884-1887 рр. одеським архітектором Феліксом Гонсіоровським у стилі неоренесансу та необароко. Ці самі архітектори розробили проект, за яким у 1904-1905 рр. збудовано театр у Чернівцях.
У Чернівцях у 1864-1882 рр. споруджено будинок резиденції митрополита Буковини і Далмації (нині - один із корпусів Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича) - символ буковинської столиці та її найбільша окраса. Проект архітектурного ансамблю розробив чеський учений, архітектор Йозеф Главка, поєднавши елементи візантійського та романського стилів.
Провідним осередком театрального життя другої половини XIX ст. стало місто Єлисаветград (нині Кропивницький). Ще від 1864 р. тут активно діяв аматорський театр, у якому робили перші кроки майбутні творці українського театру.Емський указ 1876 р. призупинив розвиток українського театру, але в 1882 р. єлисаветградці створили першу професійну театральну трупу. Її організаторами була група драматургів та акторів, яких називають корифеями українського театру. Це Марко Кропивницький і брати та сестра Тобілевичі, які діяли під різними псевдонімами (Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський, Микола Садовський та Марія Садовська-Барілотті). Пізніше до них долучилися видатна українська актриса Марія Заньковецька, драматург Михайло Старицький, актриса Ганна Затиркевич та ін. Саме цим діячам належить слава творців класичного репертуару українського театру. У 1885 р. трупа розділилася на дві частини: однією керував М. Кропивницький, другою - М. Старицький. Уже через кілька років в Україні діяло понад 30 мандрівних театрів. Але тільки з 1907 р. український професійний театр дістав перше постійне приміщення - у Києві, у Троїцькому народному домі (нині Театр оперети), і тут успішно працювала трупа Миколи Садовського. У 1908 р. було урочисто відзначено 25-річчя сценічної діяльності Марії Заньковецької.
На початок XX ст. майже 63 % населення Галичини, понад 70 % Закарпаття (а в гірських районах - навіть 90 %) були неписьменними - не вміли ні читати, ні писати. Третина галицьких сіл не мала початкових шкіл, проте в тих селах краю, де школи були, навчання відбувалося рідною мовою (для українців - українською).У Галичині діяло 49 державних середніх навчальних закладів (гімназій і реальних училищ). З них у Східній Галичині було 25 шкіл із польською мовою навчання, 4 - українською (гімназії у Львові, Перемишлі, Тернополі, Коломиї; у 1905 р. засновано п’яту українську гімназію в Станіславі), 2 - німецькою. Відкривалися приватні українські гімназії. За підрахунками М. Грушевського, на одну польську середню школу в Східній Галичині припадало приблизно 30 тис. польського населення, на одну українську - 820 тис. українського населення. На Буковині діяла одна гімназія з українською мовою навчання (у Вижниці), кілька двомовних німецько-українських (зокрема, у Чернівцях та Кіцмані). На Закарпатті після ухвали в 1907 р. нового закону про школи не лишилося жодної школи з українською мовою навчання. Перед Першою світовою війною кількість українських кафедр у Львівському університеті збільшилася до 8.
У підросійській Україні на 1915 р. поза школою лишалося понад 70 % дітей шкільного віку. У 1914-1915 рр. тут налічувалося 452 середні школи, у яких навчалося 140 тис. учнів, і 19 вищих навчальних закладів із 26,7 тис. студентів.
Примітки від адміністратора: Я не є автором цієї статті і поширюю її без жодних комерційних цілей. Це, свого роду - репост. Тому, нижче вказую джерело - де її знайшла і прочитала. Моя мета інша - донести думку автора до аудиторії мого сайту, особливо до учнів. Бо саме тут чітко і зрозуміло пояснються, що дискусій з приводу двомовності бути не може, особливо в реаліях війни.
"Є така гра – реверсі. Це дошка з двоколірними фішками. Я маю жовто-блакитну. Якщо вашу жовту фішку оточили блакитні, ви мусите свою перевернути, щоб вона теж стала блакитною. Фішка адаптується до середовища, мімікрує під колір довкола. В оточенні неможливо лишатися собою, іншого виходу немає. Треба ставати на голову і робити вигляд, що ти такого самого кольору, як фішки поруч. Виграє той, чий колір займає всю дошку. Посередині зійтись неможливо. Лишається тільки один колір, хоча боротьба може бути довгою і запеклою.Ця гра своєю безвихіддю і безпощадністю нагадує процес мовної колонізації, коли умови створюються такі, що зберегти власний колір стає неможливо. Проте відмінність між грою і життям все ж суттєва: фішка не намагається довести, що перевернулась добровільно. І хотіла перевернутись. І дуже цінує свій новий колір. Та й взагалі вона «завжди була такою».
Мова в імперському розумінні – це мітка своєї території. Недарма Путін так активно у розмовах зі світовими лідерами з березня 2014 року ототожнював російськомовність із «русскостью», називаючи російськомовних українців співвітчизниками і «русскими». Російськомовний простір, за його визначенням, – автоматично російський, це «їхні» перевернуті фішки. І дозволити українцям знову заговорити власною мовою вважалось реваншем, якого в Росії допускати не збирались. Не дарма Росія так фіксується на темі «нашизму»: щойно в 2013 році розпустили шовіністичний рух «Наши», одразу зʼявився «Крымнаш». І “нашість”, як не крути, визначалася за мовою – хотіли того російськомовні українці, чи ні, вважали вони себе «ихними» чи ні..."
Мова в імперському розумінні – це мітка своєї території. Недарма Путін так активно у розмовах зі світовими лідерами з березня 2014 року ототожнював російськомовність із «русскостью», називаючи російськомовних українців співвітчизниками і «русскими». Російськомовний простір, за його визначенням, – автоматично російський, це «їхні» перевернуті фішки. І дозволити українцям знову заговорити власною мовою вважалось реваншем, якого в Росії допускати не збирались. Не дарма Росія так фіксується на темі «нашизму»: щойно в 2013 році розпустили шовіністичний рух «Наши», одразу зʼявився «Крымнаш». І “нашість”, як не крути, визначалася за мовою – хотіли того російськомовні українці, чи ні, вважали вони себе «ихними» чи ні..."
Після призначення Прем’єр-міністром країни Ю. Тимошенко новий уряд узявся активно реалізовувати обіцянки, що були дані на Майдані (програма Президента В. Ющенка «Десять кроків назустріч людям»). Програма уряду була підтримана більшістю депутатів Верховної Ради України, за неї голосували й опозиційні депутати. Проте втілити в життя гасла й обіцянки виявилося непросто.Уряд поставив перед собою кілька ключових завдань: 1) наповнити державний бюджет за рахунок ліквідації пільг в оподаткуванні, вільних економічних зон і всіляких тіньових схем отримання доходів; припинення контрабанди, маніпуляцій із поверненням податку на додану вартість (ПДВ); 2) підвищити доходи громадян за рахунок збільшення заробітної плати, розширення соціальних виплат тощо. Крім того, у країні мала бути здійснена реприватизація незаконно приватизованої власності. Також відбувалися значні кадрові зміни, що призвели до заміни понад 13 тис. посадовців різних рівнів. Відбулися арешти окремих осіб, яких звинувачували в корупції та інших злочинах. Резонансними стали самогубства міністра транспорту і зв’язку Г. Кірпи, екс-міністра внутрішніх справ Ю. Кравченка. Планувалося започаткувати адміністративну реформу.
У XVIII ст. розвиток літератури відбувався під безпосереднім впливом просвітителів. То був час формування в Європі економічних, політичних і духовних передумов для суттєвих змін у соціально-політичному житті. їх наближення тонко відчували майстри художнього слова. Аналізуючи епоху, вони за допомогою художніх засобів та образів передавали її сутність і місце в історії.Глибоку поезію творили значні представники німецького народу доби Просвітництва Йоганн Вольфганг Гете (1749—1832) і Фрідріх Шіллер (1759—1805). Обидва виступали як гуманісти, борці за прогрес і свободу народу, хоч і виражали свою мету тільки у книжках.
Людину Й. В. Гете сприймав цілісно й тільки в контексті епохи, а суспільні явища пов’язував із духовним станом людини. Він заперечував революційне насильство. Сенс буття Й.В. Гете вбачав у свободі людської особистості. Світове визнання письменнику приніс роман у листах «Страждання молодого Вертера». Філософські ідеї Й. В. Гете знайшли втілення в трагедії «Фауст». В уста головного героя вкладено віщі слова: «Лиш той життя і волі гідний, хто б’ється день у день за них».
Ф. Шіллер залишив людству багату спадщину як поет, драматург, історик. Ставлячи в центр усіх подій людину, основними причинами суперечок він вважав зіткнення інтересів окремих особистостей. Свої твори Ф. Шіллер присвячував переломним етапам в історії європейських країн. До таких належать історичні драми й трагедії, зокрема «Марія Стюарт», «Орлеанська діва», «Вільгельм Телль», трилогія «Валленштейн».
Одним із видів ринків є ринок праці, елементами якого є товар, попит, пропозиція та ціна. У сучасній економічній літературі відсутня однозначна відповідь на запитання, що вважати товаром на ринку праці: робочу силу, працю чи послуги праці. Більшість авторів вважають, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила. Індивідуальною робочою силою називають сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовують у процесі виробництва товарів і послуг.Ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Також його можна розглядати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями й найманими працівниками. Ринок праці як економічне явище охоплює відносини з моменту наймання працівників на роботу до їхнього звільнення.
На ринку праці власником, носієм і продавцем товару під назвою «робоча сила» виступає людина, що прагне стати найманим працівником, покупцем — підприємець або держава. Рівень попиту визначає кількість вакантних (вільних) робочих місць, що мають підприємці. Ціною на ринку праці є рівень заробітної плати, за який найманий робітник погоджується працювати, а підприємець — його найняти. Висока заробітна плата обмежує можливості підприємця в найманні додаткових працівників, скорочуючи попит на них, і навпаки, низький рівень заробітної плати дає можливість збільшити кількість робочих місць.
Що таке ринок праці?
Інформація
-
Для вчителя історії
-
Весвітня Історія
-
Історія України
-
Громадянська освіта
-
Правознавство
Нові публікації
NEW
Правознавство / Для учнів / Дистанційне навчання
Історія України / 9 клас / Дистанційне навчання
Правознавство / Для учнів / Дистанційне навчання
Історія України / 9 клас / Дистанційне навчання
9 клас / Історія України / Дистанційне навчання
Коментарі
Вам сподобався сайт?
Хмара тегів