Популярні записи
Всесвітня історія / 9 клас / Для учнів / Дистанційне навчання
Протидія корупції
Всесвітня історія / 11 клас / Дистанційне навчання
Історія України / 9 клас / Дистанційне навчання
Громадянська освіта / Для учнів / Дистанційне навчання
Українознавство / Дистанційне навчання
Громадянська освіта / Для учнів / Дистанційне навчання
Історія України / 9 клас / Дистанційне навчання
Всесвітня історія / 11 клас / Дистанційне навчання
Всесвітня історія / 6 клас / Для учнів / Дистанційне навчання
Всесвітня історія / 8 клас / Дистанційне навчання
Історія України / 11 клас / Для учнів / Дистанційне навчання
Історія України / 9 клас / Дистанційне навчання
Українознавство / Дистанційне навчання
Всесвітня історія / 9 клас / Для учнів / Дистанційне навчання
Україна в умовах десталінізації (матеріал для повторення) - підготовка до НМТ з історії України 2022
Сутність процесу лібералізації суспільно-політичного життя УРСР в середині 1950-1960-х рр.: припинення масових репресій, часткова реабілітація. 5 березня 1953 р. було оголошено про смерть Й. Сталіна. Почалася активна боротьба за владу, в яку втягнулося і керівництво УРСР (першим українцем на посту першого секретаря ЦК КПУ в 1953 р. став Олексій Кириченко). При його активній допомозі в цій боротьбі переміг М. Хрущов.Причини:
- нове керівництво розуміло неможливість продовження сталінської репресивної політики;
- відбулася низка повстань політичних в’язнів у сталінських концтаборах (1953-1954 рр.), у яких важливу роль відіграли колишні бійці УПА, члени ОУН, що поклало початок ліквідації ГУТабу.
Сутність. Зупинила оберти сталінська машина репресій. У 1954 р. створюється комісія Президії ЦК КПРС з вивчення матеріалів щодо масових репресій другої половини 30-х рр. Важливу роль у зміцненні законності відіграло запровадження в УРСР 1955 р. прокурорського нагляду за її дотриманням. Це свідчило про перші кроки лібералізації суспільно-політичного життя в країні.
Участь УРСР у зовнішній політиці Радянського Союзу. У ході переговорів про утворення ООН СРСР з пропагандистською метою добивався включення до організації усіх радянських республік. Цю пропозицію було відкинуто, але для УРСР і БРСР зроблено виняток. 26 червня 1945 р. нарком закордонних справ УРСР Д. Мануїльський разом з представниками інших країн підписав у Сан-Франциско Статут ООН, Україна стала співзасновницею ООН. Вся дипломатична діяльність УРСР здійснювалася в жорстких рамках міжнародної політики СРСР під наглядом відповідних загальносоюзних структур. Цією акцією СРСР намагався:- заспокоїти міжнародну громадську думку;
- мобілізувати український народ на відбудову господарства;
- нейтралізувати дії національно-визвольних сил, які боролися за відродження державної незалежності;
- розколоти українську діаспору в західних країнах;
- створити безвідмовний додатковий інструмент для здійснення своїх зовнішньополітичних планів.
Українське питання в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни. Наслідки радянсько-німецьких договорів 1939 р. для українських земель, і 23 серпня 1939 р. між СРСР і Німеччиною було підписано пакт про ненапад, а також додаткові таємні протоколи. Цей документ увійшов в історію під назвою пакт Ріббентропа — Молотова. Секретними протоколами Польща поділялася на сфери впливу, радянська територія окупації східних територій Польщі передбачалася уздовж лінії річок Нарев — Вісла — Сян. 28 вересня 1939 р. обидва тоталітарні режими підписали договір про дружбу, кордон і співробітництво, який дещо змінив кордон в окупованій Польщі, приблизно по лінії річок Західний Буг — Сян. До Німеччини відійшли українські етнічні землі Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Холмщина.Початок Другої світової війни. 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу, що поклало початок Другій світовій війні. Швидко війська окупантів дійшли до Бреста і Львова. 17 вересня 1939 р. — вступ Червоної армії на територію Західної України, окупацію польської території («визвольний похід») розпочали частини Червоної армії — Український фронт під командуванням Семена Тимошенка. СРСР офіційно виправдовував свої дії необхідністю «надати допомогу українцям перед загрозою, що насунулася».
Окупація Червоною армією Галичини, Волині, Північної Буковини, Хотинщини та Південної Бессарабії. До СРСР було приєднано понад половину території колишньої Польщі, переважно землі, населені українцями та білорусами. У жовтні 1939 р. на Західній Україні було проведено вибори до Народних зборів, які прийняли декларацію про проголошення радянської влади та з проханням про возз’єднання з УРСР. 1 листопада 1939 р. — Східну Галичину і Західну Волинь включено до складу УРСР.
Причини поділу українських земель між різними державами на початку 20-х рр. та його наслідки для суспільства. Правовий статус західноукраїнських земель. У результаті подій 1914-1920 рр. західноукраїнські землі потрапили під владу іноземних держав: Західна Волинь, Галичина, Холмщина, Підляшшя — Польщі, Буковина, Північна і Південна Бессарабія — Румунії, Закарпаття — Чехословаччини. Про це було відзначено у різних міжнародних договорах (Сен-Жерменському, 1919 р., Тріанонському, 1920 р., Ризькому, 1921 р., Бессарабському протоколі, 1920 р.). Найдовше був неясним статус Галичини, але в 1923 р. Рада послів великих держав визнала її частиною Польщі. Усі три країни проводили політику соціально-економічного та національного гноблення.Економіка українських земель:
- мала колоніальний характер, перевага аграрного сектору;
- екстенсивний характер господарства, розвиток кооперації;
- наслідком безземелля, малоземелля і безробіття є еміграція.
Радянська модернізація в Україні. У 1928 р. неп було відкинуто, розпочалася радянська модернізація, що тривала близько 10 років. Її основними завдання були форсована індустріалізація, насильницька колективізація, ідеологізація суспільного та культурного життя. Для здійснення цих завдань влада ухвалювала п’ятирічні плани розвитку народного господарства. План першої п’ятирічки був затверджений у 1929 р., але її часові рамки відносять до 1928/1929-1932, а другої — до 1933-1937 рр., тобто період радянської модернізації в Україні становить 1928-1938 рр.Причини форсованої індустріалізації. У 1929 р. було вирішено перейти до форсованої індустріалізації, тобто прискореного створення великої промисловосте «за всяку ціну»:
- забезпечення економічної незалежносте, зміцнення оборони;
- створення матеріально-технічної бази для модернізації промисловості та сільського господарства;
- створення економічної бази для побудови соціалізму.
Сутність політики форсованої індустріалізації. Керівник СРСР Й. Сталін у статті «Рік великого перелому» (1929 р.) оприлюднив економічний приріст держави виший від попередніх планових показників. Це рішення не було підкріплене відповідними матеріальними ресурсами. Серйозних обґрунтувань економічного стрибка не зробили. Цифри були абсолютно нереальні. Звичайно, п’ятирічні плани не виконувалися.
Причини вступу УСРР у СРСР. Всі радянські республіки мали спільне політичне керівництво. Правлячою була більшовицька партія, місцеві республіканські організації якої не мали автономії. Керівництво радянськими республіками здійснювалося з одного центру — ЦК РКП(б). Система угод між радянськими республіками характеризувалася як «договірна федерація». Насправді державні органи УСРР не мали автономії й підпорядковувалися Москві. Це дає підстави охарактеризувати УСРР на початку 20-х рр. як псевдодержаву. Те саме засвідчив і договір між УСРР і РСФРР, укладений у грудні 1920 р. У середовищі КП(б)У проявлялося відверте, цинічне ігнорування національної культури, презирливе ставлення до неї.Входження УСРР до складу СРСР. 10.12.1922 р. в Харкові відбувся Сьомий Всеукраїнський з’їзд рад, який схвалив Декларацію про утворення СРСР. І з’їзд рад СРСР відбувся 30 грудня 1922 р. На ньому було ухвалено декларацію і договір про утворення СРСР. До його складу увійшли Білоруська СРР, Закавказька Федерація, Російська Федерація й УСРР. Завершилося оформлення СРСР з ухваленням Конституції, це відбулося 31 січня 1924 р. У травні 1925 р. IX Всеукраїнський з’їзд рад затвердив новий текст Конституції УСРР, у якому закріплено вступ радянської України до СРСР.
Наслідки вступу УСРР у СРСР:
- втрата навіть формальної незалежності, повноваження стосувалися лише внутрішніх справ, культурно-освітньої сфери, місцевої промисловості, охорони здоров’я, сільського господарства, право на вихід зі складу СРСР було фікцією;
- закріплення територіальної цілісності України, хоча й в несправедливих щодо України кордонах, існування власного адміністративного апарату, визнання культурно-освітніх прав українців.
Причини гетьманського перевороту:- УЦР виявилася неспроможною забезпечити постачання до Німеччини продовольства, не виконувала своїх зобов’язань;
- конфлікт УЦР з консервативними колами України;
- небажання і невміння УЦР створити регулярну українську армію;
- нездатність УЦР налагодити систему державного управління,;
- нерішучість у вирішенні соціально-економічних питань;
- складна економічна і політична ситуація, господарська криза;
- утрата УЦР соціальної опори, втома населення від нестабільності.
Гетьманський переворот і утворення Української Держави. 29 квітня 1918 р. відбувся державний переворот. Німецькі війська розпустили Раду, а Всеукраїнський з’їзд землевласників вирішив встановити монархічну форму державного правління і проголосити гетьманат. Гетьманом України було проголошено генерала Павла Скоропадського. Перші рішення: встановлення Української Держави замість УНР (Грамота до всього українського народу, Закон «Про Тимчасовий державний устрій України»).
Причини Української революції, її характер:- пригноблене становище України, відсутність державності, шовіністична політика Російської імперії;
- важке соціальне становище переважної більшосте населення краю;
- невирішеність селянського та робітничого питання;
- піднесення українського національно-визвольного руху;
- послаблення Російської імперії внаслідок Першої світової війни;
- мала демократичний, національно-визвольний характер.
Революційні події в Україні в 1917 - на початку 1918 р. У лютому 1917 р. в Росії перемогла демократична революція. Безпосередніми наслідками російської Лютневої революції для України були:
- вихід на політичну арену широких народних мас;
- зростання ролі політичних партій; зміщення настроїв вліво;
- перетворення армії на впливовий чинник внутрішнього життя.
Україна в геополітичних планах країн Антанти і Центральних держав. Територіально-політичні плани ворогуючих держав щодо українських земель. Першу світову війну розпочали два військово-політичні блоки: Антанта (Велика Британія, Франція, Росія, згодом приєдналося ще понад 20 держав) і Троїстий союз, який у ході війни перетворився на Четверний (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія та Болгарія). У цій війні Україна стала об’єктом зазіхань агресивних держав Європи:- Російська імперія, володіючи більшістю українських земель, планувала захопити ще й Галичину, Буковину і Закарпаття. Крім того, вона прагнула ліквідувати організаційні центри українського визвольного руху. Свої грабіжницькі наміри російська пропаганда прикривала заявами про прагнення зібрати воєдино всі «російські» землі, до яких вона відносила й Україну;
- Австро-Угорська імперія хотіла приєднати Волинь і Поділля;
- Німецька імперія добивалася розширення територій за рахунок українських земель Сходу і Півдня. Загарбання України серед німецьких політиків вважалося найважливішим кроком до розгрому Російської імперії.
Після подій на Майдані стрімко розгорнулася відкрита збройна агресія Росії. Першим об’єктом став Крим. Операція із захоплення півострова розпочалася 20 лютого 2014 р.Росія створила в Криму потужну агентурну мережу, яка в будь-який час була готова розпочати сепаратистський рух на півострові. Зокрема, 4 лютого 2014 р. Президія Верховної Ради Криму прийняла рішення про розгляд парламентом питання щодо зміни Конституції Криму. Також було заявлено про готовність звернутися до Росії із проханням про забезпечення гарантій прав жителів півострова.Після усунення від влади Президента України В. Януковича сепаратистські настрої в Криму спалахнули з новою силою. 23 лютого в Севастополі відбувся 20-тисячний мітинг, на якому було прийнято рішення не перераховувати в Київ податки, а міським головою проголошено громадянина Росії Олексія Чалого.
26 лютого перед будівлею кримського парламенту відбулася акція сепаратистів, але вона була нівельована проукраїнським мітингом. У ніч на 27 лютого парламент та уряд Криму були захоплені спецпідрозділом російських військ, над будівлею парламенту підняли прапор Російської Федерації. Уранці депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим зібралися в сесійній залі, де «ухвалили» рішення про призначення так званого «референдуму» щодо статусу півострова.
Інформація
-
Для вчителя історії
-
Весвітня Історія
-
Історія України
-
Громадянська освіта
-
Правознавство
Нові публікації
NEW
Правознавство / Для учнів / Дистанційне навчання
Історія України / 9 клас / Дистанційне навчання
Правознавство / Для учнів / Дистанційне навчання
Історія України / 9 клас / Дистанційне навчання
9 клас / Історія України / Дистанційне навчання
Коментарі
Як ви відноситесь до предмету Історія?
Хмара тегів