Практичне заняття. Людський вимір війни: демографічні зміни в УРСР – 11 клас

Мета: скласти уявлення про зміни в житті українського суспільства в повоєнний період; закріпити теоретичні знання, набуті впродовж вивчення навчального матеріалу; розвивати вміння працювати з джерелами, додатковою інформацією, вміти її узагальнювати.

Обладнання: фрагменти документальних матеріалів.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Робота з джерелом:

Керівник Центру історичної політології Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. Кураса НАНУ Юрій Шаповал наводить статистику:

«Друга світова війна у всьому світі забрала життя 50 мільйонів людей. Сталін казав, що жертвами війни (у СРСР. – Ред.) були 7 мільйонів. Хрущов озвучив цифру у 20 мільйонів, і вона на довгий час стала канонічною для СРСР. Нею ж послуговувалися у “брежнєвську епоху”. У “горбачовську перебудову” втрати визначили у 27 мільйонів. У добу Єльцина цю цифру зрізали на 400 тисяч. І зараз у Росії вживається цифра у 26 мільйонів 600 тисяч осіб».

Для порівняння, загальні втрати Німеччини – 6 мільйонів життів.

Кількість громадян СРСР, яких призвали на військову службу, – 34,5 мільйони осіб. До 1 липня 1945 у радянських збройних силах залишалося всього 11 мільйонів 400 тисяч вояків. Перша офіційна цифра втрат особового складу була оприлюднена у 1990 році – це 8,6 мільйони осіб. Нині називають цифру у понад 10 мільйонів осіб.

Завдання 1. Чому у різні часи після війни цифри кардинально відрізняються ?

ІІ.Демографічні зміни.

Дані про кількість населення України

Завдання 2.

Які області України зазнали найбільших втрат в роки війни, і спробуйте пояснити чому.

Робота з джерелами О.Д. Бойко «Історія України»

« Демографічний розвиток України в повоєнний період характеризується скороченням трудових ресурсів ( на території республіки під час окупаційного режиму було знищено майже 3,9 млн мирних жителів, вивезено понад 2,2 млн осіб до Німеччини, частина з них загинула, а 200 тис осіб, побоюючись сталінського режиму, так і не повернулися); загальними втратами у роки війни ( загинув кожний шостий житель України).

Закінчення війни дало поштовх значним міграціям населення. Основними формами цих міграцій були демобілізація ( звільнення військовослужбовців із збройних сил), реевакуація ( повернення населення у місцевість, звідки воно було вивезене у зв’язку із загрозою воєнних дій), репатріація ( повернення на батьківщину військовополонених і цивільних осіб, що опинилися за межами своєї країни внаслідок війни), депортація ( примусове виселення з місця проживання осіб, які визнані соціально небезпечними). Значний відбиток на демографічному розвитку України залишили процес входження до складу СРСР західноукраїнських земель та голод 1946-1947 рр. через демографічні зміни 40-х років населення республіки становило в 1951 році 37,2 млн осіб, що на 4,1 млн менше, ніж у довоєнному 1940 р.»

Завдання 3.

Виділіть фактори, що вплинули на демографічні зміни в повоєнній Україні (запис факторів у зошити).

ІІІ. Повсякденне життя повоєнних років

На момент повернення сталінщини становище населення України було тяжким. Політика «випаленої землі» (її почергово проводили і Сталін, і Гітлер), жахи нацистської окупації та бойових дій, урешті господарська розруха призвели до катастрофічного падіння рівня життя. На звільнених територіях не вистачало продовольства, будівельних матеріалів. Гостро стояли проблеми кадрового голоду, безпритульних (війна посиротила сотні тисяч дітей), злочинності, житла та ін.

Одним із тяжких наслідків війни, який нагадав про себе відразу після зміни влади,було масове сирітство. Багато тисяч дітей зали шилося без батьків. Фактично вони існували на межі виживання.

Робота з джерелами

Голиш Г. М. «У вирі війни»: Становище неповнолітніх громадян України в 1941–1945 рр.» «Вулиці міст, базари, вокзали буквально заполонили гурти голодних та обірваних дітей, які не мали ніякого догляду і навіть даху над головою… Слід мати на увазі, що до категорії сиріт відносили не лише тих дітей, які втратили своїх батьків. Так, із 620 вихованців дитбудинків Харківщини станом на 1943 р. лише 266 дітей були круглими сиротами, у 245 ж батьки знаходилися на фронті, 12 – у Німеччині як «остарбайтери», 22 – в окупованих районах, 55 були засуджені, а місце перебування батьків 16 дітей взагалі не було встановлено».

Завдання 4: визначте причини масового сирітства дітей після Другої світової війни

Веселова О. М. «Післявоєнна трагедія: голод 1946–1947 рр. в Україні»:

Хоча сталінський режим вдало приховував свої справжні наміри, деякі його кроки очевидно погіршували становище населення. 27 вересня 1946 р. було прийнято постанову «Про економію витрачання хліба в країні», згідно з якою визнано за потрібне зменшити витрати державних хлібних ресурсів, звузити контингент сільських мешканців, які користувалися державною допомогою, зняти з пайкового забезпечення хлібом у містах і робітничих селищах частину непрацюючих дорослих та урізати іншим утриманцям норми видачі хліба за картками. Під «економію» лише в сільській місцевості потрапляло майже 3 млн осіб, котрих позбавляли хлібних карток.

Ю. П. Присяжнюк «Повсякденне життя України після гітлерівської окупації»

Після війни багато селян мешкало у хлівах, разом із худобою. Або, що також траплялося часто, через холод тримали худобу біля себе, в хатах, які вціліли. Тією чи іншою мірою займалися крадіжками. Це не вважалося гріхом. Після пережитих голодоморів та воєнного лихоліття нікому й на думку не спадало морально дорікати односельцям за те,що хтось із них поцупив щось у тому злощасному колгоспі. Узимку, зокрема, коли треба було хоч-якось обігрівати помешкання, в’язанка соломи, темної ночі принесена від колгоспної скирти, вважалася великою розкішшю.

Завдання 5:Охарактеризуйте умови життя селян.

Робота з фотоматеріалом: самі зробіть висновки.

Завдання 6..

Хто зображений на фото?

Чим займаються зображені люди ?

Який їх рівень життя ?

Зробіть висновки, відповідно до мети.