Мета: розкрити складові гібридної війни Росії проти України; розкрити особливості міжнародного становище України; визначити основні внутрішні загрози в умовах гібридної війни. 

1. Прочитай статтю В. Божко "Особливості та уроки «гібридної війни» Росії проти України" (нижче наведено текст статті і покликання на джерело).

2. У робочому зошиті/зошиті для практичних робіт виконай письмові завдання.

Державотворчі процеси в незалежній Україні. Чинники, які сприяли державотворчому процесові:

• державотворчі традиції, демократичний вибір, підтримка народу;
• мирний шлях здобуття самостійносте, світове визнання України.

• трансформація чинних елементів держави;
• добудова структур, яких не вистачає.

Зміст та основні напрями політики «перебудови». Початок «перебудови». З початку 80-х рр. криза охопила всі сфери життя:

• СРСР відставав у соціально-економічному розвитку від лідерів;
• зростали соціальні суперечності у радянському суспільстві;
• науково-технічне відставання СРСР поглиблювалося;
• неспроможність СРСР належним чином реагувати на глобальні проблеми, падіння авторитету КПРС.

• в економічній галузі — «прискорення», спроба використовувати деякі елементи ринкових відносин;
• у внутрішній політиці — демократизація, гласність, плюралізм, згодом — курс на багатопартійність;
• у зовнішній політиці — «нове політичне мислення».

Ідеологічні орієнтири партійно-радянського керівництва. Причини політико-ідеологічної кризи радянського ладу в Україні (середина 1960 - початок 1980-х рр.). Період від середини 60-х до середини 80-х рр. в історії СРСР називають «застоєм». Ідеологічним орієнтиром керівництва були положення програми КПРС, схваленої в 1961 р., згідно з якою до 1980 р. у СРСР мав бути побудований комунізм.

• у цих умовах влада пустила в обіг термін «розвинутий соціалізм». Побудова комунізму ставала справою невизначеного майбутнього. У масовій свідомості визрівало переконання, що, заговоривши про «розвинутий соціалізм», партія визнала нездійсненність, утопічність побудови комунізму;
• все більша кількість людей втрачала віру в реальність комуністичних ідеалів та спроможність тих, хто перебував на чолі держави, їх досягти, настало розчарування в правильності шляху;
• посилюється ідеологічний тиск на українське суспільство;
• населення спостерігає розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя;
• в українському суспільстві зростають опозиційні настрої, розвивається дисидентський рух.

Сутність процесу лібералізації суспільно-політичного життя УРСР в середині 1950-1960-х рр.: припинення масових репресій, часткова реабілітація. 5 березня 1953 р. було оголошено про смерть Й. Сталіна. Почалася активна боротьба за владу, в яку втягнулося і керівництво УРСР (першим українцем на посту першого секретаря ЦК КПУ в 1953 р. став Олексій Кириченко). При його активній допомозі в цій боротьбі переміг М. Хрущов.

• нове керівництво розуміло неможливість продовження сталінської репресивної політики;
• відбулася низка повстань політичних в’язнів у сталінських концтаборах (1953-1954 рр.), у яких важливу роль відіграли колишні бійці УПА, члени ОУН, що поклало початок ліквідації ГУТабу.

Участь УРСР у зовнішній політиці Радянського Союзу. У ході переговорів про утворення ООН СРСР з пропагандистською метою добивався включення до організації усіх радянських республік. Цю пропозицію було відкинуто, але для УРСР і БРСР зроблено виняток. 26 червня 1945 р. нарком закордонних справ УРСР Д. Мануїльський разом з представниками інших країн підписав у Сан-Франциско Статут ООН, Україна стала співзасновницею ООН. Вся дипломатична діяльність УРСР здійснювалася в жорстких рамках міжнародної політики СРСР під наглядом відповідних загальносоюзних структур. Цією акцією СРСР намагався:

• заспокоїти міжнародну громадську думку;
• мобілізувати український народ на відбудову господарства;
• нейтралізувати дії національно-визвольних сил, які боролися за відродження державної незалежності;
• розколоти українську діаспору в західних країнах;
• створити безвідмовний додатковий інструмент для здійснення своїх зовнішньополітичних планів.

Причини поділу українських земель між різними державами на початку 20-х рр. та його наслідки для суспільства. Правовий статус західноукраїнських земель. У результаті подій 1914-1920 рр. західноукраїнські землі потрапили під владу іноземних держав: Західна Волинь, Галичина, Холмщина, Підляшшя — Польщі, Буковина, Північна і Південна Бессарабія — Румунії, Закарпаття — Чехословаччини. Про це було відзначено у різних міжнародних договорах (Сен-Жерменському, 1919 р., Тріанонському, 1920 р., Ризькому, 1921 р., Бессарабському протоколі, 1920 р.). Найдовше був неясним статус Галичини, але в 1923 р. Рада послів великих держав визнала її частиною Польщі. Усі три країни проводили політику соціально-економічного та національного гноблення.
Економіка українських земель:

• мала колоніальний характер, перевага аграрного сектору;
• екстенсивний характер господарства, розвиток кооперації;
• наслідком безземелля, малоземелля і безробіття є еміграція.