Людина здатна самостійно уникнути багатьох загроз своїй приватності в Інтернеті. Перш за все, не варто свідомо розміщувати в мережі ту інформацію, яка може бути використана зі шкодою для користувача. По-друге, соціальні мережі пропонують широке поле для налаштувань конфіденційності та регулювання того, яку інформацію робити відкритою для загалу, а яку — ні. По-третє, загальна обачність, дотримання тих самих правил спілкування та взаємодії з інформацією, що і в реальному житті, а також уважність до конкретних порад з інтернет-безпеки дозволять уникнути певної кількості загроз.
Велику групу небезпек в Інтернеті об’єднує поняття кіберзлочинності. Так називаються ті злочини, що здійснюються у сфері інформаційних технологій. Це передусім поширення шкідливого програмного забезпечення (вірусів), злом паролів, крадіжки номерів банківських карт та інших банківських реквізитів, фішинг (виманювання в користувачів мережі персональних даних, у тому числі банківської інформації). Кіберзлочинністю є й поширення через Інтернет протиправної інформації (наклепу, матеріалів порнографічного характеру, матеріалів, що розпалюють міжнаціональну та міжрелігійну ворожнечу тощо), порушення авторських прав шляхом незаконного поширення інтелектуальної власності в Інтернеті (піратство), а також неправомірне, шкідливе втручання в роботу різних комп’ютеризованих систем. Також до кіберзлочинності відносять кібертероризм — використання комп’ютерних мереж для планування й підготовки терористичних актів та інших діянь, що загрожують суспільній безпеці. За здійснення цих злочинів українським законодавством, як і законодавствами інших країн, передбачена кримінальна відповідальність. У Національній поліції України діє Департамент кіберполіції, завданням якого є боротьба з кіберзлочинністю.
ЦІКАВО ЗНАТИ
На думку відомого дослідника соціальних проблем сучасності М. Костельса, сьогодні людство переживає інформаційно-технологічну революцію, найвагомішим наслідком якої стане формування «мережевого суспільства». Завдяки Інтернету, що є центральною ланкою цих перетворень, формується нова культура віртуальної реальності. Вчений стверджує, що зараз «місцевості втрачають своє культурне, історичне, географічне значення та реінтегруються у функціональні мережі чи в образні колажі, залучаючи до життя простір потоків, що замінює простір місць. Час — минуле, сьогодення, майбутнє — можна програмувати так, щоб вони взаємодіяли одне з одним у будь-якому повідомленні… Це культура реальної віртуальності, де вигаданий світ є вигадкою в процесі її створення».
Що дослідник розуміє як «культуру реальної віртуальності»?
За словами правників, характерними рисами кіберзлочинів є те, що визначити сам факт їх здійснення не завжди можливо. Це робить кіберзлочини особливо небезпечними. Часто їх наслідки пояснюються недбалістю або неуважністю користувачів; транснаціональністю — для кіберзлодіїв не існує державних кордонів; нерозвиненістю законодавства та відсутністю у правоохоронців багатьох країн належного матеріально-технічного забезпечення.
Правоохоронні органи з протидії кіберзлочинності пропонують кілька базових кроків, виконання яких дозволить значно зменшити рівень кіберзагрози:
• не звертати уваги на дзвінки й текстові повідомлення про виграші з незнайомих номерів, ніколи не передзвонювати на них, не відправляти повідомлення;
• не розміщувати надто детальну або таку, що можна використати як компрометуючу, інформацію про себе та своїх близьких;
• нікому не повідомляти реквізити своєї банківської карти, з усіма питаннями звертатися безпосередньо до відділення банку;
• встановити надійний антивірус і регулярно проводити повну перевірку системи;
• купувати тільки ліцензійне програмне забезпечення.
Чи руйнує Інтернет приватне життя?
ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ В ІНТЕРНЕТ-СЕРЕДОВИЩІ
Наведіть приклади, що свідчать про небезпечність порушення зазначених норм.
3. Права людини та особливості захисту прав дитини в Інтернеті
Інтернет як місце, де людина проводить багато часу, має справу з важливою інформацією, яка впливає на її соціальні зв’язки та психологічний стан. Тому міжнародні правозахисні організації розробили низку актів, спрямованих на захист прав людини в інтернет-середовищі. Так, 6 липня 2012 р. під час проведення 20-ї сесії Комітету з прав людини ООН було прийнято Резолюцію про сприяння та захист прав людини в Інтернеті. У тексті документа зазначалося, що всі права, які належать людям «офлайн», мають бути захищені і в онлайн-режимі. Зокрема, це стосується права на свободу вираження поглядів та право на приватність. Згідно з позицією Комітету, право вільно висловлювати свої думки та погляди має бути захищене без жодних перешкод незалежно від медіаресурсів та технічних засобів.
Також цим документом визначено, що основний принцип захисту приватних даних у сучасних демократичних державах можна звести до «таких двох положень: 1) пріоритетним є право особи розпоряджатися своїми персональними даними; їх використання без дозволу власника тягне відповідальність згідно із законодавством; 2) для будь-кого, хто здійснює користування персональними даними фізичних осіб із їхнього дозволу, встановлено відповідальність у разі умисного розголошування цих даних третім особам (якщо тільки фізична особа не дала дозвіл на таке розголошування)».
Також Рада Європи у 2014 р. оприлюднила Посібник із прав людини для користувачів Інтернету, де йдеться про права людини в мережі й про можливі дії в разі їх порушення.
Захист прав дитини в Інтернеті, з одного боку, відбувається в межах захисту прав людини загалом, але з іншого, діти та підлітки є особливо вразливими до багатьох кіберзагроз. В Україні значним напрямом захисту прав дітей в Інтернеті стало створення переліків додатків, сайтів, ресурсів, які водночас будуть безпечними для дітей, а з іншого — задовольнятимуть їх потреби в пошуку інформації, спілкуванні, навчанні, розвагах. Нині провідні розробники світу пропонують «дитячі» версії своїх додатків, що автоматично фільтрують невідповідний контент (вміст). Крім того, існує кілька рейтингових систем, які аналізують електронну продукцію та встановлюють рекомендовані вікові обмеження, щоб не травмувати дитячу психіку.
Психологи та правники рекомендують дорослим, які виховують дітей, обговорювати теми кіберзлочинності та кібербезпеки, навчати дітей, як уникати основних загроз в Інтернеті й водночас не використовувати Інтернет для поширення злісних пліток, погроз та хуліганських дій, вважають корисним обговорення з дітьми їх інтернет-друзів, інтенет-дозвілля. Крім того, дитина сама має знати та застосовувати правила безпеки в Інтернеті: не спілкуватися з підозрілими людьми, не розголошувати особисті дані (від точної адреси проживання й номеру телефону до інформації про дорослих, їхні посади, рівень заробітку), не реєструватися на підозрілих сайтах та не завантажувати з Інтернету контент, у безпеці якого немає впевненості. У будь-якому випадку безпека дітей в Інтернеті є спільним завданням дорослих та дітей.
У чому полягає основний принцип захисту приватних даних у сучасних демократичних державах?
ВИСНОВКИ
Інтернет є важливою частиною функціонування сучасного соціуму. У той самий час значна частина людського спілкування відбувається за його допомогою. Проте Інтернет не є цілковито безпечним місцем. Існують такі загрози, як можливість втрати цифрових даних, здобуття їх сторонніми особами та поширення поза бажанням власника. Тому обачність в Інтернеті не є зайвою.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Яке місце належить Інтернету в сучасному суспільстві?
2. Як Інтернет сприяє побудові демократичних суспільств?
3. Які загрози, що існують в Інтернеті, ви можете назвати?
4. Складіть перелік правил безпечного користування інтернет-ресурсами.
5. Як існують види загроз приватності в Інтернеті?
6. Як Інтернет вплинув на спілкування між людьми?
7. Які існують міжнародні документи, що стосуються захисту прав людини в Інтернеті?
8. На кому, на вашу думку, лежить більша відповідальність за захист особистих даних в Інтернеті — на користувачах, на власниках, розробниках, технічному персоналі інтернет-ресурсів, провайдерах, державі загалом?
9. Яким є місце соціальних мереж у вашому житті? Які їхні функції ви використовуєте найактивніше? Як ви дбаєте про захист особистої інформації?
10. Поясніть, як ви розумієте епіграфи до теми. Із якими ви згодні, а з якими — ні? Чому?
11. Напишіть есе на тему «Яку роль відіграє Інтернет у моєму житті?»
