Популярні записи
Всесвітня історія / 9 клас / Для учнів / Дистанційне навчання
Протидія корупції
Всесвітня історія / 11 клас / Дистанційне навчання
Історія України / 9 клас / Дистанційне навчання
Громадянська освіта / Для учнів / Дистанційне навчання
Українознавство / Дистанційне навчання
Громадянська освіта / Для учнів / Дистанційне навчання
Історія України / 9 клас / Дистанційне навчання
Всесвітня історія / 11 клас / Дистанційне навчання
Всесвітня історія / 6 клас / Для учнів / Дистанційне навчання
Всесвітня історія / 8 клас / Дистанційне навчання
Історія України / 11 клас / Для учнів / Дистанційне навчання
Історія України / 9 клас / Дистанційне навчання
Українознавство / Дистанційне навчання
Всесвітня історія / 9 клас / Для учнів / Дистанційне навчання
Сучасна Україна е однією з найбільших за площею європейських держав. На її території розташований географічний центр Європи.Особливості географічного положення мали визначальний вплив на геополітичне становище українських земель: вони завжди сполучали й водночас роз’єднували Європу та Азію. Територія України не має природно захищених кордонів із сусідніми державами. Вона є компактною, освоєною людиною, без екстремальних умов для життя. Помірні природно-кліматичні умови, родючі землі, наявність досить багатих мінеральних та інших ресурсів створюють сприятливі можливості для її розвитку. Одночасно із цим Україна має високий рівень транзитності території та вихід до морів, які створюють для неї сприятливі умови для інтеграції у світове господарство.Особливості географічного розташування визначили специфіку цивілізаційного розвитку українських земель. Вони стали межею розподілу сфер впливу західноєвропейської католицької, східноєвропейської православної та ісламської цивілізацій. Спроби цих цивілізацій у минулому розширити свою сферу впливу спричиняли їх боротьбу за українські землі, що постійно порушувало мир і спокій населення.
Нині подія, що відбулася в одному місці, може вплинути на весь світ. Велика кількість тісних політичних, економічних, культурних та інших зв’язків між регіонами й країнами потребує врегулювання, визначення чітких правил того, як вони здійснюються. Ці принципи були викладені в численних міжнародних угодах та деклараціях, що дозволяє, з одного боку, уникнути конфліктів, а з іншого — зробити співпрацю між країнами більш ефективною. Існуючу систему зв’язків між країнами називають міжнародними відносинами.Міжнародні відносини — система взаємодій, суб’єктами яких є держави, міжнародні міжурядові та міжнародні неурядові організації, транснаціональні корпорації та, за особливих умов, приватні особи. До сфери міжнародних відносин належать військово-політичні, економічні, екологічні, гуманітарні та інші проблеми світового співтовариства.
Засобом здійснення міжнародних відносин є дипломатія. До поняття дипломатії належить і сукупність практичних заходів, прийомів і методів, що застосовують за конкретних умов і характеру завдань, і офіційна діяльність глав держав та урядів щодо здійснення зовнішньої політики держав, а також щодо захисту інтересів цих держав. Крім того, із поняттям дипломатії пов’язують мистецтво ведення переговорів для запобігання або врегулювання конфліктів, пошуків компромісів і взаємоприйнятних рішень, розширення та поглиблення міжнародного співробітництва.
Наприкінці XX ст. політики, економісти, громадськість заговорили про явище глобалізації. Глобалізація — це термін, яким називають дедалі глибшу взаємозалежність людей і країн у всьому світі. Цей процес особливо прискорився наприкінці XX — на початку XXI ст. Це було зумовлено припиненням «холодної війни», ліквідацією торговельних бар’єрів, об’єднанням світових фінансових ринків, розгортанням процесів інтеграції тощо. Глобалізація має всеохопний характер: вона спричинила зміни в економіці, політиці, соціальній сфері, культурі й довкіллі. У доповіді Генерального секретаря ООН про розвиток людини за 1999 р. зазначалося: «Головним наслідком глобалізації є не інтернаціоналізація виробництва, не революція в засобах комунікації, не навіть виникнення так званого антигромадянського суспільства тощо. Двома головними проблемами глобалізації е наслідки цих процесів та їх спільний вплив на розробку й здійснення політики як на національному, так і на міжнаціональному рівнях».Сучасний світ стає все більш цілісним. Завдяки розвитку засобів комунікації та транспорту спілкування та пересування стало простішим і доступним набагато більшій кількості людей, ніж будь-коли. Ідеї, інформація, знання, відкриття, культурні здобутки нині легко стають надбанням усього людства. Державні кордони тепер не є значною перешкодою для такого обміну. Це стосується й економіки, адже тепер нікого не дивує те, що у звичайному магазині можна знайти товари з усіх куточків світу.
Із характером впливу політичних партій на суспільне життя пов’язують виникнення такого явища, як лобізм, за якого певні групи домагаються від органів влади сприятливих умов для реалізації своїх інтересів.Лобізм — цілеспрямований вплив груп осіб або різноманітних організацій, що представляють інтереси якоїсь частини економічно потужних прошарків суспільства, на рішення законодавчих органів із метою отримання користі. Представників зацікавлених груп називають лобістами, а їхні групи — лобі. Також іноді лобізм називають «публічною адвокацією».
Лобізм поділяють на легальний (виступи на слуханнях у парламенті, розробка документів, особисті зустрічі, формування громадської думки, здійснення й поширення результатів соціологічних досліджень тощо) та нелегальний (фінансування виборчих кампаній «своїх людей», усування незгодних різними шляхами, прямий підкуп посадових осіб тощо). Легальний лобізм не порушує чинних законів, нелегальний — ототожнюється з корупцією.
Одним із видів ринків є ринок праці, елементами якого є товар, попит, пропозиція та ціна. У сучасній економічній літературі відсутня однозначна відповідь на запитання, що вважати товаром на ринку праці: робочу силу, працю чи послуги праці. Більшість авторів вважають, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила. Індивідуальною робочою силою називають сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовують у процесі виробництва товарів і послуг.Ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Також його можна розглядати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями й найманими працівниками. Ринок праці як економічне явище охоплює відносини з моменту наймання працівників на роботу до їхнього звільнення.
На ринку праці власником, носієм і продавцем товару під назвою «робоча сила» виступає людина, що прагне стати найманим працівником, покупцем — підприємець або держава. Рівень попиту визначає кількість вакантних (вільних) робочих місць, що мають підприємці. Ціною на ринку праці є рівень заробітної плати, за який найманий робітник погоджується працювати, а підприємець — його найняти. Висока заробітна плата обмежує можливості підприємця в найманні додаткових працівників, скорочуючи попит на них, і навпаки, низький рівень заробітної плати дає можливість збільшити кількість робочих місць.
Що таке ринок праці?
Одними з головних цінностей сучасного світу вважають ініціативність, здатність людини самостійно шукати шляхи вирішення своїх проблем і забезпечення належного рівня життя. Виявлення та використання людиною цих якостей можливе, якщо вона займеться підприємництвом, що поєднує в собі елементи творчої, пошукової, ризикової соціальної діяльності.Як зазначають науковці, підприємництво — це самостійна (може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця), ініціативна (ведення підприємницької діяльності є добровільним вчинком), систематична, на власний ризик (підприємець бере на себе відповідальність як за позитивні, так за і негативні наслідки підприємницької діяльності) господарська діяльність, що здійснюється з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку.
В Україні слова «підприємництво» і «бізнес» вживають як синоніми. У правознавстві для характеристики підприємницької діяльності використовують такі терміни, як фізична та юридична особа. Фізична особа — термін, яким позначають людину (громадянина, особу без громадянства) як учасника правових відносин. Юридична особа — група людей або організація, які в правознавстві розглядаються як окремі особи. Підприємства є юридичними особами, але й окрема людина може бути підприємцем.
Автори медіатекстів — люди добре соціалізовані, оскільки медіатексти завжди розраховані на широку аудиторію. Проте вони можуть по-різному представляти себе в тексті — або перетворювати його на висловлення власної позиції, використовуючи приклади із власного життя, закликати публіку до осмислення певної проблеми, або ж, навпаки, відмежовувати себе від тексту, намагаючись лише подавати інформацію, а аудиторія має сама вирішувати, що з нею робити.Незалежно від стилю, який використовує автор, він завжди, як це називають дослідники, «незримо присутній у тексті». На творення будь-якого тексту впливають погляди автора на світ, його мова, освіта, культурне середовище, те, як він розуміє свою аудиторію, завдання, які він перед собою ставить, створюючи конкретний текст. Це виявляється в тому, на які теми автор пише, до якої аудиторії звертається, як висловлює свою позицію, навіть якими словами користується. Наприклад, чи він вживає спеціальну термінологію; чи пояснює «народною» мовою, як позиціонує себе: чи як «один із нас», чи як «ментор» — той, хто розповідає аудиторії, «як правильно», чи намагається бути «суддею», відверто не демонструючи свої симпатії або антипатії. Загалом жоден текст ніколи не буває повністю знеособленим і вільним від впливу «людського чинника».
Таким чином, завданням автора є створити такий медіатекст, де будуть збалансовано подані факти та судження про них, власна думка автора буде чітко відмежована від фактів.
Таким чином, завданням автора є створити такий медіатекст, де будуть збалансовано подані факти та судження про них, власна думка автора буде чітко відмежована від фактів.
Українське законодавство передбачає захист права своїх громадян на отримання достовірної інформації. Так, у статті 302 Цивільного кодексу України зазначено: «Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію». Однак при цьому особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності. Проте закон не пропонує механізмів її перевірки. Тому кожен споживач інформації має самостійно подбати про те, щоб не стати жертвою маніпуляцій у мас-медіа.Головним правилом уникнення маніпуляцій у мас-медіа є застосування споживачем інформації правил логіки та здорового глузду. Перше із цих правил стверджує, що за найменшого сумніву в достовірності інформації її потрібно перевіряти в інших джерелах. Важливим правилом перевірки будь-якої інформації є те, що її мають підтвердити два незалежні джерела, щоб вона вважалася достовірною. Достовірною називають правдиві та максимально повні дані про події, явища, людей.Формальною ознакою достовірності є наявність у тексті посилання на першоджерело інформації. Якщо воно відсутнє, особливо у випадку наведення статистики, даних соціологічних досліджень, висновків або оцінок офіційних осіб тощо, матеріал не заслуговує на довіру.
1. Поняття медіа та мас-медіа, їхня роль у сучасному світіУ попередніх розділах вам уже зустрічалося поняття комунікації. Нагадаємо, що комунікація — це передача інформації від суб’єкта до об’єкта (об’єктів). Засобами передачі інформації в комунікації виступають медіа (від латин. media у значенні «передавач», «посередник»).
Потреба швидко інформувати велику кількість людей, передавати значні обсяги інформації призвела до появи мас-медіа, або засобів масової інформації (ЗМІ). Головною ознакою мас-медіа є те, що вони поширюють інформацію для масового споживання багатьма людьми одразу. Мас-медіа — це газети та журнали, радіо, телебачення, Інтернет. Ті повідомлення, які мас-медіа доносять до споживачів, називають медіатекстом.
Медіатекст — будь-який носій інформації: художній або науковий текст, зображення, аудіозапис. Тобто в цьому значенні слово «текст» не передбачає набір слів або речень, а має на увазі певну інформацію у вигляді тексту, зображення чи звуків, переданих будь-якими засобами й знаками, які може сприйняти та зрозуміти споживач медіатексту. Зазвичай цей термін використовується для позначення продуктів мас-медіа, що, як вважають дослідники, мають певні специфічні особливості.
Виберіть одну правильну відповідь (1- 4 питання – по 0,5 бала)
а) гурток б) партія в) опозиція г) громада
а) гурток б) партія в) опозиція г) громада
3. Форма політичної організації суспільства, що характеризується участю
народу в управлінні державою.
а) комунізм б) соціалізм в) демократія г) монархія
Інформація
-
Для вчителя історії
-
Весвітня Історія
-
Історія України
-
Громадянська освіта
-
Правознавство
Нові публікації
NEW
Правознавство / Для учнів / Дистанційне навчання
Історія України / 9 клас / Дистанційне навчання
Правознавство / Для учнів / Дистанційне навчання
Історія України / 9 клас / Дистанційне навчання
9 клас / Історія України / Дистанційне навчання
Коментарі
Як ви відноситесь до предмету Історія?
Хмара тегів